«Корейці швидко закінчуються»: наскільки операція ЗСУ на Курщині змінила хід війни
Одним із головних досягнень Збройних сил України за шість місяців операції на Курщині є блокування значного за кількістю особового складу армії окупантів. Йдеться про майже стотисячне угруповання, яке в іншому випадку наразі було б на сході та на півдні України.
Про це в інтерв'ю Олегу Панюті на OBOZ.UA розповів військово-політичний аналітик, оглядач проєкту "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко. Він зауважив, що це далеко не єдине досягнення операції ЗСУ в Курській області, але одне з найвагоміших.
Кілька цифр: коли 6 серпня операція лише починалася, в Курській області угруповання окупантів становило 11 тисяч особового складу. Це було угруповання "Північ". І станом на зараз ми говоримо вже про майже 60 тисяч особового складу, що сконцентровано в Курській області. За пів року фактично на 50 тисяч було збільшено угруповання. Плюс 38 тисяч убитими, пораненими й полоненими, які у ворога постійно компенсувалися. Отже, за пів року фактично 88 тисяч ресурсу ворога було блоковано на Курщині.
Зазначений майже стотисячний ресурс включає до себе й північнокорейських солдатів. Але корейці дуже швидко закінчуються, бо п’ять тисяч втрат за приблизно три місяці – жоден російський армійський корпус не мав таких втрат.
Тож майже 100 тисяч окупантів у Курській області протягом цих пів року блоковано.
Де б вони опинились, якби не було Курської області? На інших напрямках, але вже в Україні.
Оце і є вплив операції на хід війни. Ми відтягнули сили та засоби ворога на зовсім інший майданчик, на територію Російської Федерації. І окупанти зараз вмирають, і йдуть у наступ, тримають оборону на своїй території. Це сковування і відволікання уваги ворога від якихось інших напрямків і, безумовно, це вплив на хід війни.
Окрім цього, доволі вагомими результатами Курської операції є репутаційні втрати – і для країни-агресора, і для її північнокорейського поплічника. По-перше, це демонструє, що у Росії немає необмеженого військового ресурсу – ані в особовому складі, ані в техніці.
Там північнокорейські військові й з'явилися тому, що в росіян людського ресурсу не вистачало. Що в них не безмежний ресурс у техніці, ми бачимо, коли вони відправляють на штурми "Уазики", "Ниви" й "Жигулі".
Солдати КНДР на Курщині приблизно три місяці активно беруть участь у бойових діях. З 11 тисяч майже половина, п’ять тисяч втрат за цей термін – це гарний ляпас північнокорейському диктатору.
Хоча з військовими з КНДР є свої складнощі. Такі втрати зумовлені ще й тим, що ці солдати обирають смерть замість полону.
У них дуже високий рівень суїциду серед полонених. Якщо немає евакуації, полоненого можуть застрелити, він може сам себе підірвати гранатою. В них це більш розповсюджено, ніж у росіян. Якщо я не помиляюсь, станом на зараз є 222 верифіковані факти самогубства росіян на цій війні. А у північнокорейців їх набагато більше, і для них це нормально.
Як відомо, за 6 місяців втрати російських військ у Курській області склали приблизно 39 900 осіб, із них понад 16 100 убитими.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач
реклама