Наступна зупинка - пекло

Тетяна Клименко працює на «Запоріжелектротрансі» водійкою трамвая вже понад 40 років. Жінка знає всі трамвайні маршрути міста, на деяких із них вивчила навіть, хто з пасажирів на якій зупинці виходить. 8 січня цього року, коли ворог ударив керованими авіаційними бомбами по промисловому підприємству в Шевченківському районі міста, пані Тетяна була на роботі – їхала за кермом трамвая та опинилася у самому епіцентрі ворожої атаки.

ОСТАННЯ ПОЇЗДКА ДЛЯ ДВОХ ПАСАЖИРІВ

- Мій трамвай, на якому зазвичай працюю, у той день зламався. Мала їхати на цьому ж маршруті, але на іншій машині, – розповідає.

Тетяна Миколаївна працювала тоді у другу зміну. Коли була у трампарку, почалась повітряна тривога.

- Їхала з вул. Іванова в бік вул. Базарної. З прохідної підприємства якраз виходили люди. Я не чекала пасажирів на зупинці, хоча зазвичай стоїмо і чекаємо, а цього разу не стала. Навіть не знаю чого. Але, мабуть, так мало бути, щоб живою лишитися, – каже.

З Тетяною ми зустрічаємося в трамвайному депо, поблизу – той самий трамвай, за кермом якого вона була 8 січня. Вибуховою хвилею у вагоні вибило майже всі вікна і покрутило метал. З того часу машина більше не на ходу.

- Через те, що люди лише почали виходити з заводу, в мене у вагоні було небагато пасажирів. Тільки-но рушила від зупинки «Центральна прохідна», як скло в усіх вікнах посипалося. Мені треба було зупинити трамвай. Люди, які в салоні були, почали кричати, машини вибухали на вулиці, поруч із трамваєм, і я боялася, щоб він не загорівся. Навколо все горіло, це жах. Я трамвай зупинила, намагалася відчинити двері, але відкрилися лише передні. Інші – бачите, що з ними: одні всередину загнулися, другі – на вулицю. Бабулька одна впала в салоні, ми її з пасажирами піднімали. Люди всі вийшли, а двоє лишилися… Двоє чоловіків загинули. Якраз в епіцентрі удару були, – згадує події того дня.

Попри страшні спогади Тетяна погоджується зайти всередину вагона. Жінка показує своє робоче місце, а потім підходить до сидінь, на яких були ті самі загиблі чоловіки.

- Одного склом сильно побило, весь у крові був. Другий сидів – і з виду навіть і неясно було, що з ним. Мабуть, його вбив уламок. Ще одна жінка була тут, ми її вивели… Якби я стояла тоді на зупинці, то весь удар прийшовся б на мене, мабуть. А я з зупинки поїхала і жива, – каже.

Вона додає: через те, що сам трамвай доволі гучно їде, не було чути, як летять КАБи. Водійка та пасажири зрозуміли, що опинилися в осередку атаки, коли навколо вже почало вибухати та горіти.

СЛЬОЗИ ВОДІЯ

Заступниця начальника трамвайного депо з експлуатації Олена Плахотник згадує, що 8 січня, вже під кінець робочого дня, десь о 15:40 їй зателефонував диспетчер і повідомив про «приліт».

- Я знаю, що в цей час там іде наш трамвай. Тож одразу питаю: хто водій? Мені кажуть: Тетяна Клименко. Питаю: а звʼязок з нею є? Це було буквально за 3-4 хвилини після прильоту. Ми з директором одразу поїхали на місце. Було сильно страшно, чесно скажу. Була тривога. Коли ми приїхали, будівля підприємства горіла. Бачу, стоїть вагон наш. Але до нього не пускали, бо уламки летіли і все у вогні було. Дивилась і спочатку не бачила Тетяну. Люди лежали навколо, у когось нога відірвана була. Крові багато. Потім побачила Тетяну і видихнула, – розповіла Олена.

Тетяна каже, що в той момент вона була в шоці:

- Стан у мене був ніякий. Я говорити не могла, телефон не могла знайти. Від удару все звалилося на підлогу. Чорний дим валив, вибухи. Коли в салоні чоловіку, який був у крові, намагалися допомогти, забігли рятувальники і сказали, щоб його не чіпали, бо йому ми вже нічим не допоможемо. Я стояла біля трамвая на вулиці, до мене підійшли два наших водія – Марина та Андрій. Вони хотіли звідти забрати мене, бо була загроза повторного удару. Але ми залишилися. Я знайшла телефон, подзвонила рідним.

Саме Андрій зазвичай працював на цьому трамваї. Це була його машина. За словами Тетяни, чоловік тоді не міг стриматися – плакав.

ВІДЧУВАТИ РИТМ МІСТА

За час повномасштабної війни в Запоріжжі внаслідок ворожих атак було знищено та пошкоджено сім одиниць комунального транспорту: один автобус, три трамваї і три тролейбуси. Із них відновленню не підлягає лише тролейбус. Як повідомили в Запорізькій міськраді, це та машина, яка 22 березня 2024 року згоріла внаслідок ворожого удару разом із водієм на греблі ДніпроГЕС. Чотири одиниці транспорту вже відновили, решта – в процесі.

Щодо трамвая, пошкодженого під час авіаційного удару 8 січня, то для нього вже замовили спеціальне скло. Тільки-но воно буде доставлене, розпочнуться роботи з відновлення.

- Вже коли всі люди з вагона вийшли, я хотіла його трошки далі протягнути, але не змогла завести. Він більше не їхав сам. Його притягли в депо, – говорить Тетяна Клименко.

- Важко їздити зараз по тому маршруту? – питаю.

- Тяжко дивитися, згадувати тяжко, але працюю і якось себе переборола, – відповідає.

Пані Тетяна – запоріжанка, прийшла працювати в депо у 1983 році. В 2018-му звільнилася, поїхала до Польщі, але за рік повернулася.

- Знаю всі трамвайні маршрути в місті. Всі люблю. Багато людей було раніше, я люблю, щоб були люди, бо тоді день швидше проходить. А зараз місто пусте. На підприємствах майже нема нікого, на зупинках старички одні. Важко. Люди виїхали, – каже.

- А ви розмовляєте з пасажирами?

- Так, – посміхається. – Люблю говорити з пасажирами, багатьох знаю. На одному маршруті я знала, хто де виходить. На іншому – люди мені подяку писали. Є одна така ділянка, де рейки заливає водою, коли дощ. Так люди з лопатами виходили, щоб мені допомогти. Зараз їду, бува, а люди: ой, як давно не бачили вас!

Робоче місце Тетяни – кабіна трамвая. З неї вона бачить та відчуває ритм міста, немов чує його дихання. Вона називає свій трамвай «мій любімчік», просить його, аби не виходив з ладу. Щиро каже, що любить свою роботу, та іншої й не знає, адже все життя присвятила підприємству.

8 січня Росія атакувала Запоріжжя керованими авіаційними бомбами. Вдарили по центральній прохідній підприємства саме в той момент, коли працівники йшли додому. Внаслідок цієї атаки загинуло 15 людей, зазнали поранень близько 130. У лікарнях міста досі залишаються люди, які були госпіталізовані тоді. Влада та медики кажуть, що це була найбільша за кількістю постраждалих ворожа атака за час повномасштабного вторгнення.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото авторки та Дмитра Смольєнка