Як відновлюється громада, що в лютому 2022-го стала щитом для Миколаєва
Шевченківська громада-форпост – одна з найбільш постраждалих на Миколаївщині через окупацію та бойові дії. На її території немає жодного не поруйнованого села, у 2022 році лишалося тільки 15 відсотків населення. Як розповів Укрінформу голова Шевченківської громади Олег Пилипенко, нині тут активно відновлюють житло та інфраструктуру, встановлюють сонячні електростанції, розвивають бізнес.
ОДНЕ З НАЙГОЛОВНІШИХ ЗАВДАНЬ – ПОВЕРНУТИ ЛЮДЕЙ
Через Шевченківську громаду проходить найкоротший шлях із Херсона до Миколаєва, і через ці села проривалися росіяни в лютому–березні 2022 року. Навіть після того, як наступ ворога було зупинено, близько дев'яти місяців тут ішли запеклі бої.
- Як відомо, наша громада стала щитом для Миколаєва. Росіяни окупували 8 із 21 населеного пункту. А ті, які не були в окупації, зазнали величезних руйнувань. Адже ЗСУ не стріляли по цивільних об’єктах, а загарбники стирали з лиця землі все, що на лінії бойового зіткнення. Не було жодного села, яке б не поруйнували. Шість населених пунктів зруйновано на 90 відсотків. До війни у нас проживало понад 15 тисяч людей. А на той час у громаді залишалося не більше ніж 15 відсотків населення, – розповідає Олег Пилипенко.
Зауважує, що 2023-й став першим роком відбудови громади. До процесу залучали міжнародні організації. Насамперед відновили електро- і газопостачання, установили водонапірні башти, замінили значну частину зруйнованих інженерних мереж. А ще почали ремонтувати школи, садочки, медичні та культурні заклади.
Ця робота продовжилася і в 2024-му. Наразі відновлено 1700 житлових будинків – майже всі, які підлягали ремонту. Але є проблема з повністю зруйнованими і тими, власники яких не мають правовстановлювальних документів, тож не можуть отримати компенсацію від держави. Таких будинків у громаді – понад 400, і вони потребують демонтажу, на що теж потрібні кошти.
- Загалом за пошкоджене та повністю знищене житло наші люди отримали 468 млн компенсаційних виплат за програмою «єВідновлення». Крім того, міжнародні донори надали будматеріали на 114 млн гривень понад 800 родинам, – каже очільник громади.
Він упевнений, що одне з найважливіших завдань – повернути людей, адже саме вони – найбільша цінність.
- Тепер посилюватиметься суперництво між громадами за ресурси, і той, хто пропустить цей момент, буде менш конкурентним. Логіка така: повернулися люди, значить, бізнес може зробити рестарт. Коли перезапустять підприємства, то з’являться податки, а це – кошти для відбудови шкіл, дитсадків і так далі. Це все взаємопов’язане. Громади, які не зможуть повернути людей, через деякий час просто перестануть існувати, – наголошує Пилипенко.
За його словами, сьогодні у Шевченківську громаду повернулося 82% мешканців. Тут, до слова, відкрили дві поліцейські станції.
У Шевченківській громаді одній із перших на Миколаївщині почали встановлювати гібридні сонячні електростанції на свердловини, щоби постачати воду людям. У трьох населених пунктах уже змонтували сім сонячних панелей, і 4600 жителів мають воду навіть під час блекаутів. Споживання електроенергії зменшується, завдяки чому комунальні підприємства економлять кошти.
РЕАЛІЗУЮТЬ МАСШТАБНИЙ ПРОЄКТ ЩОДО БУДІВНИЦТВА ШКОЛИ
- До великої війни у нас було 24 школи та садочки. Саме ці об’єкти зазнали значних руйнувань. Оптимізуємо, будуть функціонувати лише 15 із них. Уже демонтували три школи, – продовжує розповідь голова.
Додає, що минулоріч було влучання у два заклади освіти в громаді.
- Особливо постраждав Котляревський ліцей – пошкоджено тримальні конструкції. Шукаємо фінансування, щоб його відбудувати, вже виділили кошти на виготовлення проєктно-кошторисної документації, провели оцінювання. Ці процеси дуже непрості. Та й призупинення фінансування з USAID додало клопотів – у нас були спільні проєкти. Переналаштовуємося на європейських партнерів. Ми – лідери серед сільських громад Миколаївщини із залучення коштів від донорів, – стверджує він.
У Шевченківській громаді завдяки співпраці з Литвою реалізується масштабний проєкт на 2,7 млн євро щодо будівництва нової школи та укриття в с. Зелений Гай. 13 березня 2022 року російська армія вдарила з авіації по цьому закладу, що слугував для жителів укриттям. Тоді під завалами школи загинуло семеро людей. Реалізувати цей проєкт мають до кінця року. Зруйновану будівлю вже демонтували, готують проєктно-кошторисну документацію.
Нещодавно в громаді відкрили сучасний тимчасовий освітній простір завдяки спільним зусиллям місцевої влади, недержавних організацій та міжнародних партнерів. На його облаштування пішло 30 млн гривень. Тут, крім обов’язкових уроків, діти можуть відвідувати гуртки, майстер-класи тощо. Працюють над створенням ще одного такого закладу, який планують відкрити до 1 вересня.
Також уклали меморандум з однією з Данських неурядових організацій на будівництво у Полігонівському ліцеї протирадіаційного укриття вартістю 32 млн гривень.
ДО ГРОМАДИ ПЕРЕЇХАЛИ ФЕРМЕРИ З ХЕРСОНЩИНИ
До повномасштабного вторгнення на території Шевченківської громади працювала низка відомих на всю Україну і за її межами компаній та сільськогосподарських підприємств, що займалися, зокрема, вирощуванням зернових, технічних і овочевих культур. Адже землі громади розташовані на так званому томатному поясі України з найсприятливішими природними умовами для вирощування помідорів. Допомогло такій діяльності й те, що поряд – Інгулецька зрошувальна система. Тож ще до повномасштабної війни через територію громади почали будувати об'їзну дорогу до порту міста Миколаєва.
- Тепер відновили роботу компанії, що займаються виробництвом снеків та напоїв, а також виготовленням томатної пасти. Але, на жаль, деякі релоковані підприємства так і не повернулися, переїхали в інші регіони. Серед них, зокрема, компанія з виробництва напівфабрикатів, – констатує Пилипенко.
Додає, що обстріли дуже поруйнували придорожню інфраструктуру, яка почала активно розвиватися перед великою війною. Тож тепер багато АЗС, кав’ярень, ресторанно-готельних комплексів та СТО не працюють.
Територія громади посідає друге місце в області зі забруднення вибухонебезпечними предметами, отже, гостро стоїть питання розмінування сільгоспугідь. Проте, як розповідає посадовець, у Шевченківську громаду перебралося чимало фермерів із Херсонщини, які займалися вирощуванням овочів, і місцеві аграрії теж переорієнтовуються на овочівництво і планують його масштабувати.
- Адже раніше, коли до порту було 20 км, багато хто вирощував зернові й технічні культури. Тепер усе треба везти в Одесу чи Рені, а це – ризики, додаткові транспортні витрати і таке інше. Тому наші фермери роблять ставку на внутрішній ринок, зокрема, овочевий. Це має сенс, бо овочі завжди потрібні й вони зростають у ціні. Тому перспективи хороші, – упевнений Пилипенко.
Зауважує, що бізнес потребує робочих рук, тож мешканцям Шевченківської та сусідніх громад буде де працювати.
ТИЛ ПІДСТАВЛЯЄ ПЛЕЧЕ
Безумовно, держава та міжнародні донори допомагають із відбудовою Шевченківської громади. Крім того, вона стала учасницею Національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», метою якого є налагодження співпраці між постраждалими і тиловими регіонами, що можуть допомогти з відновленням.
Завдяки проєкту в шевченківців з’явився партнер – Коростенська громада Житомирської області. Її представники нещодавно відвідали Миколаївщину, заступник Коростенського міського голови Олександр Синицький поділився своїми враженнями.
- Я ще раз переконався, що ніякі онлайн-бесіди не замінять живого спілкування. Знав, що території, які були під окупацією і де велися бойові дії, зазнали втрат, але я не уявляв, що руйнування тут досягли таких масштабів. Вражений і тим, як мешканці громади закачують рукави і починають відбудовувати свої села. Тому їм треба допомогти, підставити плече, щоб вони відновили інфраструктуру і повернули людей, – сказав він.
…Попри труднощі, у прифронтових громадах намагаються не лише відбудувати зруйноване, а й зробити краще, ніж було, щоб мешканці мали комфортніші умови життя.
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото Наталії Грудової
