Тернополянин Дмитро Підручний – лідер української збірної з біатлону та перший українець, який виграв чемпіонат світу з цього виду спорту (у 2019 році в шведському Естерсунді). Цьогоріч спортсмен тричі потрапляв у квіткову церемонію на гонках Кубка світу та завершив сезон на 19-й позиції у загальному заліку.

У розмові з кореспонденткою Укрінформу Дмитро Підручний розповів, як для нього пройшов міжнародний змагальний сезон, про нову систему підготовки, волонтерські проєкти.

УТРЕТЄ ПОТРАПИВ ДО ТОП-20 КРАЩИХ БІАТЛОНІСТІВ СВІТУ

- Цьогоріч ви стали найкращим українським біатлоністом за підсумками сезону Кубка світу 2024/25. Розкажіть, як удалося досягти такого результату і як ви оцінюєте минулий міжнародний сезон?

- Я вважаю його одним із найуспішніших у моїй кар’єрі, тому що продемонстрував більш-менш стабільні результати. У підсумку я став 19-м найкращим біатлоністом світу. Це третє моє попадання у Топ-20. У порівнянні з попередніми сезонами є великий прогрес. Ми спробували з моїм тренером Юраєм Санітрою нову систему підготовки, вона показала гарні результати. Те, що ця експериментальна підготовка була виправдана, дає певні надії на майбутнє, потрібно рухатися в цьому напрямку.

- Розкажіть детальніше про нову систему підготовки.

- Для мене експериментом було те, що я тренувався сам, без команди. Вважаю, що у такому віці, як мій, це виправдано. Адже команда у нас велика – 10 осіб. Більшість – молоді спортсмени, для їхньої підготовки потрібно багато уваги тренера. Натомість я маю великий досвід, знаю, що мені потрібно, над чим треба працювати, і тренер за цим має слідкувати. Ми розробили власну систему тренувань, поєднавши успішні досвіди інших країн, зокрема норвежців. Збільшили об’єм тренувань десь на 20-25%, і це все одно ще не ті показники, які ми бачимо у спортсменів з Норвегії чи Франції. Я маю нагоду часто спостерігати саме за норвежцями, адже ми з ними більше перетинаємося на зборах. Часто їздимо в Норвегію на тренування.

- Скільки часу ви тепер тренуєтеся?

- Якщо раніше я мав у середньому 60-70 годин чистої фізичної роботи на місяць, то минулого року ми збільшили до 85 годин. Залежно від місяця було і по 100, і по 90, а було і по 70 годин. Травень, червень, липень – це більші об’єми тренувань, а в серпні-вересні об’єм тренувань зменшується, але зростає інтенсивність.

- Зараз у вас відпустка. Ви у цей період також тренуєтеся?

- Так, це може бути велосипед, крос, тренажерний зал, плавання. У мене є кілька тренажерів, тож, зазвичай, займаюся на них. Умовно більше двох-трьох днів відпочивати від фізичних тренувань не бажано. Це шкідливо для організму та фізичної форми.

- Однією з ваших цілей на цей сезон було покращення стрільби. Чи вдалося цього досягти?

- Так, удалося. Я багато що змінив і у стрілецькій підготовці. Це була більше індивідуальна робота. Змінив гвинтівку та приклад, ми більш якісно підійшли до підбору патронів на сезон, постаралися більше в це інвестувати. Відсоток влучності значно зріс. Якщо у попередньому сезоні було 79,8 відсотка попадань, то у сезоні, що минув – близько 85-ти. Єдиний мінус, що в мене на початку сезону знизилася швидкострільність. Я почав повільніше стріляти, думаю, через те, що тренувався здебільшого сам, не було спаринг-партнера. Я помітив цей нюанс і старався його виправити. Із середини і до кінця сезону вдалося покращити ці показники. Зараз наша мета – працювати над стабільністю стрільби і, можливо, ще над покращенням відсотка попадання. Адже під час минулого сезону були одиничні гонки практично через етап, де я сильно провалювався у стрільбі, і через це знижувався відсоток попадань. Тому плануємо це виправити.

ПРО ПІДГОТОВКУ ДО ЗМАГАНЬ І ВПЛИВ ПОГОДИ

- На вашу думку, під час змагань наскільки успіх залежить від спортсмена і наскільки – від погодних умов, трас?

- У біатлоні немає дрібниць. Є дуже багато чинників, які впливають на загальний результат спортсмена. І якщо декому здається, що це залежить тільки від спортсмена, що головне – якісно тренуватися і в тебе все вийде, то це не так. Зокрема, дуже багато залежить від погоди. А вона впливає на підготовку лиж, стрільбу. Якщо є, умовно, сильний вітер, а в тебе патрони трішки гірші, ніж у топових спортсменів, то це також може вплинути на відсоток попадання. Комусь здається, що це дрібничка, але ні. Тому ми звертали значну увагу цього року й на підбір патронів.

- Які були цьогоріч умови для змагань і як, на вашу думку, це вплинуло на результат?

- Чемпіонат світу і останні три етапи Кубка світу були у вкрай теплу погоду.  Температура іноді доходила до плюс 15 градусів удень на окремих гонках. Сніг був дуже мокрий. Готувати лижі за таких умов стає набагато складніше. І тут уже мають значний вплив фінансові можливості. Тобто в команд, які мають більше ресурсу, вищі шанси якісно підготувати лижі до гонок. Вони багато інвестують у розробку власних матеріалів для підготовки лиж. Тому, наприклад, такі команди, як французька, зі значним фінансуванням, під час поганої погоди практично не має провальних гонок. У норвежців деякі гонки провальні були. Видно, що у них були лижі не надто якісні, й це одразу впливало на результат. А у середніх командах, такі як ми, погана погода дуже сильно впливає на результат. І тільки в нас лижі їдуть гірше середнього або погано, ми одразу провалюємо гонки. І здається, що все пропало. Але насправді це просто один із чинників, який не зійшовся в гонці. Як тільки погода сприяє і лижі в нас їдуть на рівні з топами або навіть середньо, ми показуємо хороші результати. Саме тому ми не маємо стабільних результатів під час змагань.

- Сезон 2024/25 став другим після заборони Міжнародною федерацією лижного спорту та сноубордингу (FIS) на використання фторовмісних засобів для підготовки лиж. Як цей фактор вплинув на підготовку до змагань і результати?

- Після цієї заборони різниця між топовими і середніми командами одразу виросла. Тому що безфторові засоби для підготовки лиж тільки розвиваються. Усі топові команди, які мають гарне фінансування, можуть швидше, якісніше це досліджувати і знаходити нові засоби для змащення лиж, які дають їм перевагу під час змагань.

- Тобто, над цим працюють цілі дослідницькі команди?

- Знаю, що у командах Франції, Норвегії, Швеції, Німеччини є люди, які займаються розробками. У них більша сама сервісна бригада, вони мають більше засобів, щоб підготуватися. Ми також намагаємося рухатися в цьому напрямку, шукати спеціалістів, якісь нововведення, йти в ногу з часом, досліджувати, шукати щось нове. Але, звичайно, що це потребує великих фінансових вливань. Поки що використовуємо те, що доступне в магазинах. Наші сервісмени шукають варіанти, самі щось вигадують, щоб якісно підготувати лижі.

КОЖНА ПЕРЕМОГА МОТИВУЄ ВКЛАДАТИ ЩЕ БІЛЬШЕ СИЛ

- Як ви почали займатися біатлоном? Чому обрали саме цей вид спорту?

- У дитинстві я спершу займався боротьбою. Цей вид спорту мені не дуже підходив, адже я не надто гнучкий. Ходив на заняття близько трьох років. Паралельно з боротьбою я почав займатися лижними гонками, адже неподалік від мого дому відновила роботу лижна база. Друзі та сусіди пішли туди, і я разом із ними. Раніше там займалися мої батьки: вони обоє – майстри спорту з лижних перегонів. Батьки не дуже хотіли, щоб я йшов у лижні гонки, адже знали, що це дуже важкий вид спорту. Плюс ти постійно на холоді, взимку на морозі, фізично складно. Був рік, коли я казав, що йду на боротьбу, а сам займався лижним спортом. Дійшло до того, що тренер з боротьби зателефонував батькам і розповів, що мене кілька місяців не було. Батьки, звісно, були дуже здивовані, але підтримали мене. Тоді я остаточно переключився на лижні гонки, почав брати участь у змаганнях і навіть вигравати. Пізніше мене помітили тренери з біатлону і запросили до себе. Спочатку займався нерегулярно, але згодом увійшов у ритм, почали з’являтися результати, потрапив у команду і так поступово мене захопив цей вид спорту.

- Досягнення та результати мотивували вас продовжувати?

- Звичайно! Думаю, будь-якого спортсмена мотивує, коли він починає вигравати. Це додає жаги розвиватися далі. Крок за кроком, кожна перемога змушує тебе вкладати ще більше. З часом це перетворюється на стиль життя: ти постійно тренуєшся, готуєшся до конкретних стартів, до змагань, ростеш як спортсмен. Пізніше я потрапив у юніорську збірну, виступав на міжнародних змаганнях, досягав високих результатів, потрапив у національну збірну і так до сьогодні.

- Ви писали у соцмережах, що багато спілкувалися з іноземними журналістами. Розкажіть, чому, на вашу думку, це важливо, що найчастіше питали у вас щодо ситуації в Україні?

- Я вважаю, що роль спортсменів, діячів культури, політиків – усіх, хто виїжджає за кордон представляти Україну, полягає в тому, щоби бути голосом нашої країни на міжнародній арені. Спортсмени також мають доносити інформацію до іноземців про ситуацію в Україні, розповідати про війну, ініціювати інтерв'ю, аби ця тема звучала й надалі. Вони мають говорити про це іноземним спортсменам, тренерам, уболівальникам. Цим я й займаюся останні кілька років. Вважаю, що це – наша місія. Намагаюся максимально використовувати можливості для спілкування з іноземними спортсменами та журналістами. Ніколи не відмовляю, якщо хтось звертається до мене, завжди прагну порушити тему війни. Зазвичай це те, що найбільше хвилює журналістів.

- Чи помітили ви якісь зміни у ставленні до ситуації в Україні серед спортсменів? Чи відчувається більше підтримки, чи навпаки – вона зменшилася?

- Звісно, що в перший рік війни увага до подій в Україні була набагато більшою. Зараз інтерес трохи спадає, це природно. Але, наприклад, норвезька команда продовжує стабільно підтримувати нас. Вони завжди відкрито говорять про свою позицію. Зокрема, на питання про можливість повернення росіян і білорусів до великого спорту норвежці послідовно виступають проти. Це стосується не лише норвежців, й інші команди мають подібну позицію. Щодо французів, мені здається, що їхнє ставлення теж змінилося в наш бік. Спершу вони займали нейтральну позицію, не висловлювалися чітко щодо участі росіян. Зараз, на мою думку, схиляються до того, щоб не допустити їхнього повернення до спорту.

- Як ви вважаєте, чи вдасться втримати цю позицію, щоб спортсмени з Росії й Білорусі не поверталися на міжнародну арену?

- Не можу говорити про всі види спорту, але в біатлоні, як мені здається, шансів на зміни майже немає. Міжнародна федерація вже понад три роки займає чітку й послідовну позицію щодо цього питання.

ЗІБРАЛИ МАЙЖЕ ПІВТОРА МІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ НА РЕКОНСТРУКЦІЮ ШКІЛЬНОГО УКРИТТЯ НА ХАРКІВЩИНІ

- Розкажіть про свою волонтерську діяльність. У своїх соцмережах ви нещодавно збирали кошти на укриття для навчального закладу. Також неодноразово виступали амбасадором зборів благодійного фонду «Повернись живим».

- Я б не назвав те, що я роблю, гучним словом "волонтерська діяльність". Це радше продовження того, про що ми говорили раніше. Це місія спортсменів країни, у якій триває війна. Ми повинні постійно привертати увагу до України. Я просто використовую свої можливості, щоб залучити іноземну аудиторію до підтримки нашої країни. У попередньому сезоні проводив розіграш своїх номерків, щоб зібрати кошти для снайперів. Цього року я вирішив залучити іноземних спортсменів, і разом нам удалося зробити багато. Ще не знаю, що робитиму надалі.

- Чи охоче погоджуються іноземні спортсмени віддавати свої речі для аукціонів?

- Тут спрацювала інформаційна кампанія. Іноземні спортсмени поширювали дописи, підтримували ідею, були співучасниками цієї ініціативи і ділилися своїми номерками, які ми розіграли. Це також один зі способів донесення нашої позиції до світу. Всього до збору долучилося 17 біатлоністів із шести країн – Норвегії, Франції, Швеції, Німеччини, Австрії та України.

- Скільки коштів вдалося зібрати?

- Загалом було зібрано 1 432 807, 55 грн. Дуже багато. Ця сума буде частиною великого вкладу в реконструкцію шкільного укриття у Харківській області. Роботи вже почалися, і якщо йтимуть за планом, то десь на початку жовтня сховище буде введено в експлуатацію. Загальний бюджет проєкту становить близько 12 млн грн. Нам вдалося зібрати десяту частину.

У ПРІОРИТЕТІ – ПІДГОТОВКА ДО ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР В ІТАЛІЇ

- Спорт – це як перемоги, так і невдачі. Як ви відновлюєте рівновагу після складних гонок?

- Насправді у мене немає особливих методів для таких випадків. Як кожна людина, просто аналізуєш, що пішло не так. Іноді вдається об’єктивно проаналізувати, знайти причину невдачі. А іноді – ні. Трапляються ситуації, на які не можеш вплинути, які від тебе не залежать, але саме вони й можуть стати причиною провальної гонки. Ти намагаєшся зробити висновки й виправити помилки в наступних стартах. Мабуть, на початку кар’єри на все це реагуєш гостріше, а з досвідом – спокійніше. Звісно, все одно буває розчарування, воно десь усередині гризе тебе. Але ти це все обдумуєш і рухаєшся далі, бо стартів дуже багато: є вдалі, є провальні – це нормально для кожного спортсмена. Не варто зациклюватися на одному старті. Мовляв, от, я провалив цю гонку – і все, кар’єра закінчена. Ні, це просто був невдалий день. Маєш зробити з цього висновки і намагатися не повторювати помилок у майбутньому. Тим паче, часто буває так, що навіть не мав можливості щось змінити.

- Чи є у вас традиції, яких ви дотримуєтеся перед змаганнями?

- Жодних особливих традицій немає. Є певна програма підготовки до гонки, яка залежить від того, у який період дня вона відбувається. Якщо це ранкова гонка, то маєш один план підготовки. Якщо гонка пізніше – готуєшся по-іншому. Та загалом існує певна схема, яку виконуєш перед стартом, аби максимально відновитися та бути готовим.

- Поділіться своїми планами на наступний сезон, які цілі ставите перед собою?

- Ми не будуємо конкретних планів щодо медалей. Але, звісно, один із пріоритетів – Олімпійські ігри, які відбудуться у лютому в італійських містах Мілан і Кортіна-д'Ампеццо. Тому зараз наше завдання – максимально якісно підготуватися, адже це змагання чотириріччя. Вже на початку травня я вирушаю на перший збір. Він буде недовгий, але вже розпочнуться хороші тренування і підготовка до нового сезону.

- Щиро бажаємо вам наснаги для тренувань, реалізації всіх планів та успішних стартів у новому сезоні.

Юля Томчишин

Фото надані Дмитром Підручним