Останніми роками спостерігаємо не просто примхи природи – змінюється клімат. Усі, у кого є найменший клаптик землі, стараються врятувати врожай під час тривалих посушливих періодів, надмірної спеки. Дачники ризикують втратити городину чи фрукти для родини, а для аграріїв неврожай – це мільйонні збитки. У пригоді стає дослідницька робота, яку почали вести навіть не в останні роки, а багато десятиліть тому.

Заступник директора з наукової роботи Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук Віталій Іщенко розповів кореспондентці Укрінформу про зміни в ґрунтах, зсув термінів посівної через засуху, діяльність задля підвищення стійкості рослин до спеки, дослідження сортів і гібридів.

ЩОБ МІНІМІЗУВАТИ ВТРАТУ ВОЛОГИ, СЛІД ВИКОРИСТОВУВАТИ МУЛЬЧУ І «ЗЕЛЕНІ» ДОБРИВА

- Які дослідження проводить Інститут сільського господарства у зв'язку з кліматичними змінами?

- Зміни відбуваються, на жаль, у бік посушливого клімату. Зменшується кількість опадів, збільшуються тривалі бездощові періоди, – ми бачили це у 2024 році. Зрозуміло, що в умовах степу науковці обирають більш адаптовані до жаро- та посухостійкості сорти й гібриди, із певним періодом вегетації. Здатні підвищувати стійкість рослин до посухи позакореневе й мікроживлення, біопрепарати, регулятори росту. Наш інститут досліджує сорти, випробовує гібриди, технології, які будуть цікаві нашим аграріям і допоможуть їм мінімізувати ризики через зміну клімату.

- Чи досліджуєте зміни ґрунтів через посуху?

- Ґрунти ми досліджуємо щодо сівозмін. У нас в інституті закладені стаціонарні сівозміни, вже пройшло більш ніж  три ротації. Щоби мінімізувати втрати вологи і вітрову ерозію, зберегти покрив після збору врожаю, аграріям слід використовувати мульчувальну поверхню, «зелені» добрива – сидерати.

Слід звертати увагу й на засоби біологізації, оскільки, якщо ґрунт постійно обробляється, але в нього не повертаються рослинні рештки, не використовуються мікроорганізми, то процеси будуть схильні до ерозійних.

«ЩОРОКУ ЗАКЛАДАЄМО ПОЛІГОН НА ПОНАД 120 СОРТІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ, 30 СОРТІВ ОЗИМОГО ЯЧМЕНЮ»

- Ви говорите про сівозміну. Мається на увазі повна заміна культур чи лиш їхніх сортів?

- Останніми роками в аграріїв дещо змінилася структура посівних площ, звузилася кількість культур. Ми вивчаємо, як розвиваються сільськогосподарські культури в сівозміні та в монокультурі. Тобто відповідаємо на питання, які у виробництві постали давно. У сівозмінах враховуємо й використання нових сортів та гібридів. Для підбору для наших умов щороку закладаємо науково-технологічний полігон, який налічує понад 120 сортів озимої пшениці, більш ніж 30 сортів озимого ячменю, понад 50 сортів ярого ячменю та сої, гібриди соняшнику, кукурудзи.

Ми вивчаємо різні сорти – як української, так і закордонної селекцій. Порівнюємо продуктивність, як вони розвиваються в наших умовах. Отже, аграрії можуть приїхати, оцінити ті чи інші сорти й гібриди і підібрати їх для себе.

Наша установа, крім досліджень у сфері технологічних випробувань, займається й насінництвом сільгоспкультур для реалізації елітного та гібридного насіння аграріям. Обираємо лише ті сорти й гібриди, які найбільш адаптовані до наших ґрунтово-кліматичних умов.

- Тобто якщо в аграріїв є запит саме до стійкого в екстремальних погодних умовах насіння, то ви можете запропонувати сорти й гібриди, які забезпечать вищу врожайність?

- Так, оскільки в нас – велика база даних щорічних випробувань. У різні роки, у різні періоди змінюються кількість опадів, температура. І різні сорти і гібриди поводять себе по-різному.

Ми можемо розповісти аграріям про продуктивність того чи іншого сорту впродовж мінімум трьох років: наскільки він пластичний, чи не має великих коливань між мінімальною і максимальною урожайністю.

Якщо у нас немає певного сорту, але він є в наших партнерів, у колег наукових установ Національної академії аграрних наук, ми кажемо про це виробникам. Володіючи інформацією про той чи інший сорт, гібрид чи технологію, вони самі вирішують, що використовувати у себе в господарстві.

Рекомендуємо сорти, гібриди під технології аграріїв, – те, що для них найактуальніше.

ЧЕРЕЗ ЗМІНУ КЛІМАТУ СІЯТИ ПОЧИНАЮТЬ РАНІШЕ

- Як змінилися терміни посівної?

- Останніми роками в нас справжніх зим майже немає. Раніше в осінньо-зимовий період волога накопичувалася в метровому, півтораметровому шарі й так далі. Сьогодні питання вологозабезпечення – досить критичне, особливо для степової зони України. Приміром, якщо раніше Кіровоградська область була в степовій і лісостеповій зонах, то тепер це майже повністю степ. Черкаська область теж переходить у степову зону. Крім того, якщо раніше посуху ми спостерігали, наприклад, раз на п'ять років, в певні періоди вегетації культури, то тепер – фактично щороку. Раніше хоча б навесні завжди було більш-менш нормальне вологозабезпечення. Якщо брати минулий рік, то посуха на території Кіровоградської області була майже 2,5 місяці. Опади становили 2–3 мм і були взагалі неефективними. При тому, що фіксували температурний режим плюс 50–60°С на поверхні ґрунту і 35–40°С – у повітрі.

Нестача вологи впливає на розвиток і продуктивність рослин. Аграрії звертають увагу на більш ранні строки сівби, щоб рослини максимально використали хоча б ту мінімальну вологу, що накопичилася.

Спостерігається й тенденція до зниження норм висіву (кількість насіння на гектар, – ред.). Особливо це стосується широкорядних культур, таких як соняшник, кукурудза, що потребують великої кількості вологи для формування вегетативної маси. Ще одне питання – живлення: для розчинення добрив у ґрунті також не вистачає вологи.

Хоч це ще залежить від якості добрив, але ми спостерігали, як внесену навесні підживку розкопували напіврозчиненою у серпні. Тому аграрії починають переходити на рідкі комплексні добрива, запроваджують локальне живлення, коли рідкі азотні добрива вносять у зону коріння під час вегетації. Так добриво не розкидають по поверхні ґрунту і знімається питання випаровування, розчинності тощо. Ще один варіант – використовувати мікоризоутворювальні біопрепарати, коли бактерії розчиняють елементи живлення і рослина краще їх споживає.

Якщо є нестача вологи, рослинні рештки довше розкладаються. Тобто стебла, коріння, листя – все залишається на полі сухим. І щоби ці елементи живлення повернути в ґрунт, потрібно використовувати, наприклад, деструктори стерні. Це біологічні препарати, які дають змогу краще розкладати органічну речовину.

У СПІВПРАЦІ ПОПОВНЮЮТЬ СВІТОВУ НАУКУ ТА ВІДНОВЛЮЮТЬ ВТРАЧЕНІ В ОКУПАЦІЇ СОРТИ

- Чи є партнерська співпраця з іншими установами?

- Так, ми досить тісно співпрацюємо як із українськими, так і з закордонними компаніями. На базі нашої установи випробовують нові сорти гібридів, які цікаві нашим партнерам для певної зони або які вирощують виробничники, також проводимо технологічні дослідження для компаній.

Це і співпраця з компанією Limagrain (міжнародна сільськогосподарська кооперативна група, що спеціалізується на польовому насінні, насінні овочів та зернових культур, – ред.), і з Всеукраїнським інститутом селекції, і з нашими колегами – ДУ Інститут зернових культур НААН, Донецькою сільськогосподарською дослідною станцією НААН, Миронівським інститутом пшениці ім. В. М. Ремесла НААН, Інститутом рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН, Селекційно-генетичним інститутом – Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення та ін.

Інститут кліматично орієнтованого землеробства НААН релокувався з Херсона в Одесу, і коли почалася повномасштабна війна, ми розмножували їхній насіннєвий матеріал, щоби зберегти його генетично. Потім передали колегам, щоб вони відновили сорти, які були втрачені під час окупації, і тепер їх вирощують, впроваджують. Крім того, ми проводимо спільні дослідження на договорах творчої співпраці, щоб збагатити інформаційні дані.

- Як відбувається творча співпраця? У напрямку селекції?

- У напрямку випробування. Але також була творча співпраця в селекції. Коли ми співпрацювали з Миронівським інститутом пшениці, закладали різний селекційний матеріал в трьох локаціях: у нас в інституті, у Миронівському інституті пшениці, – це лісостепова зона, – і в Носівській селекційно-дослідній станції Полісся. Різні зони, але однакові селекційні лінії. Їх досліджували, і так отримали матеріал, на основі якого створили нові сорти ячменю ярого. Завдяки такій співпраці можна було визначити, як змінюється реакція сортів і ліній, як вони себе проявляють у різних зонах вирощування.

Отже, створили цінний матеріал, отримали велику кількість даних, а ще – дослідження публікували в міжнародних наукових базах даних Scopus і Web of Science та в українських спеціалізованих наукових виданнях. Тож збагатили науку.

АГРАРІЇ МОЖУТЬ ПЕРЕВІРИТИ НАСІННЯ В СЕРТИФІКОВАНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ

- Чи може фермер зібрати насіння і щороку використовувати його для посіву?

- Відповідно до законодавства, насіння і садивний матеріал можна висівати до третьої генерації, – якщо ми говоримо про зернові культури і зернобобові. Ще 15 років тому можна було висівати до шостої генерації, але це змінили. Після третьої генерації необхідно проводити сортозаміну або сортооновлення.

У виробництві, на жаль, висіваються і нижчі генерації, але якщо це насіння, вирощене відповідно до технологій, не змішане, не зіпсоване з огляду на сортову чистоту, то його можна вирощувати, але попередньо перевіривши посівну придатність. І наша сертифікована лабораторія проводить таку перевірку для аграріїв. Нам привозять насіннєвий матеріал, перевіряємо показники енергії проростання, схожості, чистоту зерна, масу 1000 насінин тощо, а також зараженість насіння хворобами, шкідниками. Даємо протокол результатів, за яким аграрії можуть визначити, яку норму потрібно використати і чи придатне це насіння для сівби.

Краще заздалегідь перевірити насіннєвий матеріал, аби не отримати неповноцінні посіви, адже в такому разі щось виправити досить складно. Особливо це стосується широкорядних культур. Вони висіваються не густо – може бути 4–5 насінин на метр погонний для соняшнику і кукурудзи та 10–15 – для сої. І якщо не зійшли дві насінини з п'яти, то це вже – не та густота для належного рівня продуктивності.

ЕСПАРЦЕТ ТА КОРІАНДР – УНІВЕРСАЛЬНІ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ЗОНИ СТЕПУ

- Ви також працюєте з такими рослинами, як еспарцет та коріандр. Що тепер із цими напрямками?

- На сьогодні селекція еспарцету й коріандру в нас призупинена, оскільки багато досліджень, і не завжди все вдається робити одночасно. Але ми підтримуємо насінництво цих культур, оскільки це – наша інтелектуальна власність. Еспарцет – цікава культура для кормовиробництва. На жаль, в Україні воно зменшилося, але в степовій зоні еспарцет використовують для виготовлення сіна. Додам, що ця бобова культура збагачує ґрунт азотом.

Тому еспарцет – хороший попередник для озимих зернових культур.

Щодо коріандру, то його використання ширше. Ми створили сорт «Оксаніт», який вже не один десяток років у виробництві, і його ще ніхто не зміг витіснити в нашій степовій зоні. Крім того, у нас був напрацьований селекційний матеріал, який ми зберегли, і тепер плануємо відновити цей напрямок. Проводимо комплексні дослідження з очікуванням, що ця культура займе достойні площі, оскільки на неї є досить великий попит. Коріандр – експортний, до того ж – дефіцитний для виробництва. Його використовують у харчовій, медичній, косметичній, парфумерній галузях.

І ми, плануючи наукову роботу на 2026–2030 роки, відновлюємо повноцінні комплексні дослідження цієї культури. Йдеться про вивчення біологічних основ, розроблення нових методів та методик для підвищення жаро-, посухостійкості культури, адаптивності до умов вирощування.

Думаю, що на основі цих комплексних досліджень нам вдасться створити із селекційного матеріалу нові сорти, які будуть цінними для наших аграріїв.

Тобто це – універсальна культура, яка при цьому для зони степу є досить жаро-, посухостійкою. У нас придбали насіннєвий матеріал коріандру і Одещина, і Миколаївщина, і Харківщина, і Київщина. 

ВІД ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ТЕМПЕРАТУР БІЛЬШЕ ПОТЕРПАЮТЬ РОСЛИНИ, НІЖ ШКІДНИКИ

- Наскільки стійкість рослин залежить від сорту чи гібриду?

- Тут питання не лише сорту чи гібриду, а й адаптивності рослин. Коли рослина здорова, вона краще протистоятиме несприятливим погодним умовам, використовуватиме елементи живлення і ту кількість води, яка є. Це – як у людей: якщо слабкий імунітет, то частіше хворієш. Рослина з хорошим імунітетом здатна протистояти негативним чинникам і формувати врожай. Потенціал культур досить великий, але його реалізація залежить від багатьох факторів. Це підбір сортів та гібридів, елементів технологій. Оскільки не кожному сорту підійде та чи інша технологія. Знов-таки, як і людині: комусь потрібна миску борщу, а комусь – ще й котлети, щоби добре почуватися. Ми вивчаємо всі ці питання і показуємо аграріям, як той чи інший сорт або гібрид себе поводить, який він здатний забезпечувати результат у наших умовах за певного рівня ресурсного забезпечення.

- Чи страждають від спеки шкідники та бур'яни?

- Коли зими були морозними, певна кількість шкідників та їхніх личинок гинули, а тепер вони добре перезимовують. І тільки настає тепло – заселяють посіви, розмножуються і завдають значної шкоди. Тому питання захисту від шкідників і хвороб – не менш важливе, ніж живлення. Постійно з'являються нові раси патогенів, покоління шкідників, стійких до тих чи інших діючих речовин пестицидів.

Живий організм здатний до адаптації. Шкідники хочуть вижити, дати популяцію. Завжди через певний проміжок часу з'являється покоління, стійке до певної речовини, якою ми впливали на шкідника. А деякі з них, наприклад попелиця, можуть давати десятки поколінь за сезон. З'являються і більш агресивні і шкодочинні раси патогенів. І лише генетичною стійкістю опірність рослин не забезпечити. Потрібно, щоб був і імунітет, щоб рослина сама здатна була протистояти.

«НЕ МОЖНА ДІЯТИ ЗА ПРИНЦИПОМ «СУСІД РОБИТЬ – І МЕНІ ВДАСТЬСЯ» 

- Робота інституту явно злагоджена, але навряд усе ідеально, які є труднощі?

- Наша установа працює вже понад 110 років. Залежно від завдань, змінювались напрямки селекції та насінництва, вивчали різні технологічні напрямки вирощування культур. Тепер намагаємося компонувати селекційні дослідження і вивчення нових елементів технологій вирощування. Займалися селекцією сої, еспарцету, тепер – ярого ячменю, підтримуємо насінництво цих культур. Труднощі в тому, щоб наші аграрії довіряли більше українським науковим установам, співпрацювали з ними, оскільки зворотна інформація також важлива. Важливо знати, на чому нам концентрувати увагу.

Ну і для нас співпраця з аграріями, реалізація насіннєвого матеріалу, проведення консультацій – це також додаткові кошти для розвитку наукової установи, вкладення в насінництво, оновлення випробування нових сортів і тих самих селекційних досліджень. Оскільки селекція – досить дорога справа. Це ресурси, які, на жаль, держава не може повною мірою забезпечити науковим установам.

- Що тепер є найважливішим у співпраці з аграріями?

- Обмін інформацією. Зворотний зв'язок від них збагачує науковців, ми можемо коригувати власні дослідження і рухатися за тенденціями аграрного сектору і викликів, які постають і перед виробничниками, і перед наукою.

Коли є співпраця, то отримуємо чудові результати. Ми щороку проводимо День поля – це для нас свято. Показуємо аграріям наші напрацювання, а вони діляться з нами інформацією з власного досвіду вирощування сільськогосподарських культур. Нехай навіть це – не цифри, а просто відгуки, як рослини себе почувають, як той чи інший гібрид себе повів.

А ми можемо надавати індивідуальну інформацію про можливості, технології. Кожна культура має свої особливості вирощування. Причому в різних зонах, навіть у межах однієї області, все відрізняється, і не можна діяти за принципом «сусід робить – і мені вдасться». Не вдасться. Все одно потрібен науково-творчий підхід. І це якраз наше завдання – проводити дослідження не заради досліджень, а щоб допомогти аграріям і бути корисними для них.

Мирослава Липа, Кропивницький
Фото авторки