Про складну ситуацію на ринку праці в Україні, зумовлену повномасштабною війною, говорять уже не перший рік. І прогнози щодо її розвитку – невтішні. Україні бракує робочих рук і їхню нестачу ми відчуватимемо ще довго, враховуючи демографічні тренди. Звідси – вимушений фокус на перекваліфікацію жінок на чоловічі професії, сприяння самозайнятості у бізнесі, компенсаційні інструменти для роботодавців за працевлаштування людей з інвалідністю та внутрішніх мігрантів, заохочення до трудового довголіття тощо. Таким чином економіка намагається підлаштуватися під виклики війни. Тож уряд запровадив низку програм для розвитку людського капіталу, які адмініструє Державна служба зайнятості (ДСЗ). Установа, яку донедавна українці називали біржою і зверталися до неї хіба що за виплатами з безробіття, сьогодні пропонує українцям десятки програм активного працевлаштування. Про них Укрінформ і поговорив  з директоркою ДСЗ Юлією Жовтяк.

У ФОКУСІ ГРАНТОВИХ ПРОГРАМ – РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

- Служба зайнятості нині змінює фокус своєї уваги від надання традиційних послуг для безробітних до впровадження та адміністрування програм активного працевлаштування. Скільки людей ви охоплювали минулого року загалом і чи є нові завдання більш ефективними з точки зори змін на ринку праці?

- Ми дійсно трансформуємо підходи до нашої роботи і намагаємося стерти ці стереотипи про Службу зайнятості, мовляв, це біржа, де реєструють безробітних та платять допомогу по безробіттю. Ми стали більш активні з точки зору програм для розвитку людського капіталу, а не лише виплати допомоги по безробіттю. І хоча ми продовжуємо адмініструвати цю допомогу, бо це наша функція, визначена на законодавчому рівні, насправді сьогодні перед нашими фахівцями стоять більш складні завдання: ми маємо або знайти людині роботу, або виявити підстави, чому вона не може працевлаштуватися. Можливо, її треба перенавчити, підвищити її кваліфікацію, запропонувати можливості для розвитку. Якщо у неї є підприємницький хист або бажання розпочати бізнес, ми запропонуємо кілька варіантів грантових програм.

Загалом послуги Державної служби зайнятості торік отримували близько 600 тисяч людей, з них зайнятістю були забезпечені 330 тисяч. З початку цього року ми знайшли роботу для 71 тисячі українців, а загальна кількість охоплених нашими послугами людей перевищила 250 тисяч. Сьогодні на активні програми зайнятості спрямовується більше 50% коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

- Програму “Власна справа”, яка стартувала у 2022 році, можна назвати вашим флагманським проєктом. Скільки за цей час видано грантів і на яку суму?

- 1 липня буде три роки, як вона розпочалася. Я добре пам'ятаю нашу першу нараду щодо цього проєкту. Від ідеї до реалізації пройшло лише близько місяця – це із написанням постанови, яку потім ухвалив уряд, інтеграцією з державним порталом «Дія», з уповноваженим банком. На початку, звісно, багато хто не вірив, що держава даватиме гранти на бізнес, але пішла інформаційна кампанія і разом із нею прийшли і люди. Зараз програма досить популярна. За ці майже три роки ми профінансували 25 тисяч грантів на 6,2 млрд грн, з них із початку 2025 року – 2,7 тисячі схвалених заявок. Середній розмір гранту становить 240 тис. грн. На виконання умов програми створено 38 тисяч робочих місць, сплачено податками на 1 квітня 6,9 млрд грн. І з них 2,3 млрд грн – це єдиний внесок.

- Торік ви говорили, що частка повернення грантів через недотримання умов їх надання не перебільшує 1%. Чи змінилася ця цифра станом на зараз?

- Доля отримувачів мікрогрантів/грантів, які не виконали основні вимоги програм, наприклад, не працевлаштували нових працівників чи порушили інші умови, залишається на тому самому рівні – лише близько 1%. Це проблемні гранти, по яких розпочато або претензійно-позовну роботу, або вже судові провадження. Ми моніторимо виконання умов гранту через пів року після його надання, за цей час грантоотримувач має створити робочі місця. А далі вже протягом трирічного періоду слідкуємо за сплатою податків. Невиконання цих вимог і є причиною вважати видані гранти проблемними.

Якщо ж податки сплачені на суму отриманого гранту, ми підписуємо акт виконання зобов'язань, і такий грант вважається виконаним. Якщо, наприклад, податки не сплачені, людина має сплатити в наш Фонд на випадок  безробіття цю різницю між отриманим грантом і сплаченими податками.

Трапляються випадки, коли людина розпочала бізнес на отримані від держави кошти, а потім цей бізнес закривається. За умовами договору такий грант підлягає поверненню протягом 30 днів. Багато хто не може одномоментно повернути всю суму одразу, бо є гранти і по кілька сотень тисяч гривень. На такий випадок урядом ухвалено рішення про надання розстрочки на 12 місяців. Укладається додаткова угода, і якщо людина дотримується її, погашає борг вчасно, ніякого претензійно-позовного процесу.

- А як ви здійснюєте перевірки, фізично відвідуєте підприємства, на створення яких видали грант?

- У нас є обмін даними з реєстрами Податкової служби та Пенсійного фонду. Крім того, за нами залишається право здійснити візит безпосередньо на місце проведення діяльності, щоб побачити, що дійсно обладнання, на яке надані кошти, закуплене й працює. Але це не перевірки в класичному розумінні. Ми приходимо на ці підприємства з іншою метою. Наприклад, можемо запропонувати допомогу в пошуку персоналу. І часто буває так, що саме Служба зайнятості, окрім того що видала грант, ще і знаходить людей для працевлаштування на це підприємство. Або працевлаштовуємо внутрішньо переміщених громадян і надаємо грантоотримувачу компенсацію за це. Тобто ми, можна сказати, супроводжуємо ці проєкти. І це дає позитивний ефект. І тому 1% проблемних грантів від 25 тисяч виданих – це зовсім небагато. Програма “Власна справа” демонструє хороший результат. І це ж ми ще не рахуємо сукупний валовий ефект від того, що люди купують обладнання переважно українського виробництва.

- Багато за грантом приходить людей, які з нуля починають бізнес? Чи ви надаєте перевагу тим, у кого є вже підприємницький досвід?

- Немає такої переваги. На цьому ніхто не фокусується. Єдине, що всі заявки уважно розглядаються комісією. Проходять zoom-зустрічі, слухають, як люди захищають свій бізнес-план, наскільки вони обізнані  в тому, чим планують займатися. Проте за статистикою зовсім з нуля в підприємництво заходить близько 18% учасників програми. Якщо говорити про ветеранські гранти, то 34% відкривають новий бізнес.

- Чи є випадки участі у програмі вдруге? Чи є можливість поєднувати гранти і мікрогранти між собою?

- У вересні 2024 року були внесені зміни, що дозволяють отримувачам грантів віком 18-25 років повторно податись на мікрогрант за умови сплати протягом трирічного строку реалізації проєкту податків та зборів у сумі, що дорівнює отриманому мікрогранту. Ще таких випадків поки не було, адже зміни були внесені лише торік.

Щодо поєднання мікрогранту і гранту одним отримувачем, то така можливість не передбачена. Одна людина може отримати один мікрогрант або один грант. Коли виплатить протягом певного періоду (3-7 років) отримані кошти, може знову брати участь у програмі. Або, наприклад, якщо ветеран взяв грант, то ще один грант може взяти другий із подружжя.

- На бізнес у якій сфері беруть гранти найчастіше?

- Найчастіше мікрогранти/гранти отримували для ведення діяльності у таких сферах, як торгівля, переробна промисловість, харчування, надання послуг. Найбільше на грантові кошти відкрито  кав’ярень, пекарень, салонів краси, СТО, продуктових магазинів, меблевих майстерень, фермерські господарства та ательє з пошиття одягу.

- Чи також успішною є складова програми для ветеранів? Скільки видано грантів за цим напрямом?

-  Цей напрям з'явився трохи пізніше – у квітні 2023 року, але також користується попитом. Загалом гранти отримали 763 учасника бойових дій, 616 членів їхніх сімей та 14 осіб з інвалідністю внаслідок війни. Загальна сума фінансування становить 635 млн грн.

Сьогодні ветеран або другий з подружжя може отримати до 1 млн грн. За умови створення одного робочого місця йдеться про 250-500 тис. грн, два робочих місця – 500 тис. грн і 1 млн грн – надається для започаткування бізнесу з чотирма робочими місцями.  Також наразі спрощена умова щодо обов’язкового досвіду ведення підприємницької діяльності. На початку програми йшлося про три роки, тепер уряд скоротив цей термін до одного року. Ця програма діє на умовах співфінансування, де 70% вартості проєкту покриває держава.

- На початку квітня уряд змінив умови програми “Власна справа” для прифронтових територій, збільшивши удвічі суму грантів. Чим викликано таке рішення і чи не занадто ризикованим воно є, адже підприємства тут мають більше шансів потрапити під обстріли і, відтак, припинити діяльність, і їх власники залишаться ще винними державі?

- Дійсно, 4 квітня Кабінет міністрів розширив можливості грантової програми для прикордонних регіонів та областей, що межують із зоною бойових дій. Тепер для відкриття або розвитку власного бізнесу в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Чернігівській та Сумській областях максимальна сума гранту збільшена вдвічі – до 500 тис. грн.

Минулого року ця програма була розширена на Харківську область і показала свою ефективність: кількість грантів та нових робочих місць тут збільшилась на понад 40%. Нам начебто складно це усвідомити, але за останній рік я була на Харківщині кілька разів і бачила стійкість харків’ян. Навіть наші співробітники всі на місцях, працюють, ніхто не виїхав. Маючи власний бізнес, у людей є стимул залишатися. Я не кажу про безпекову ситуацію, тут кожен рішення ухвалює сам. Але можна і в Києві залишитися без підприємства. Безумовно, у прифронтових регіонах більший ризик його втратити. Тому і мета уряду була допомогти бізнесу там. Плюс був запит на розширення програми і від органів місцевого самоврядування, і від бізнес асоціацій.

НАВЧАННЯ ТА ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЯ ЗАДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОЗДАТНОСТІ НА РИНКУ ПРАЦІ

- Служба зайнятості надає ваучери на навчання і пропонує послуги професійного навчання. Розкажіть про відмінність цих програм. Скільки людей скористалися ними минулого року і скільки плануєте охопити у 2025?

- Насправді у нас є декілька кейсів по навчанню, не тільки ці дві програми. Перша і основна – це навчання людей із статусом зареєстрованого безробітного. Будь-яка людина, яка стає на облік в службу зайнятості як безробітна, за відсутності підходящої роботи, може опанувати новий фах, якщо є замовлення роботодавця на ту чи іншу вакансію. Така людина може обрати будь-який навчальний заклад і за кошти Фонду по безробіттю пройти таке навчання. Минулого року таким чином навчилось 42 тисячі людей, з початку цього – 12 тисяч. До кінця 2025-го ми плануємо навчити 60 тисяч безробітних.

Друга програма – ваучер на навчання – надає можливість людям підвищити кваліфікацію та в подальшому свою конкурентність на ринку праці через освіту. До повномасштабного вторгнення єдиною категорією громадян, якій надавався ваучер, були люди віком 45+ зі страховим стажем не менше 15 років. Коли почалася повномасштабна агресія РФ, до цієї категорії додалися ветерани та ветеранки, внутрішньо переміщені громадяни, люди з інвалідністю, поранені та звільнені з полону без обмежень по віку.

Щоб отримати ваучер, не треба бути безробітним. Можна взагалі працювати і піти навчатися, щоб підвищити свій фах. Ця програма базується на світовому досвіді підтримання конкурентоздатності на ринку праці.

Також після 2022 року розширено кількість професій та спеціальностей за цією програмою до 155. З нами працюють більше 800 навчальних закладів в Україні і цей перелік постійно збільшується. 60 професій та спеціальностей можна опанувати у закладах вищої освіти, решта – це професійно-технічна освіта.

До великої війни ми видавали приблизно 1000 ваучерів на рік. Небагато. Але наразі ця програма активно розвивається. Торік нею скористалися 23 тисячі українців, з початку 2025-го – вже 6,5 тисячі. Плануємо до кінця року видати 24 тисячі ваучерів.

Заради справедливості скажу, що найбільше у цій програмі беруть участь люди віком від 45 років, але вже досить багато і внутрішньо переміщених громадян долучені. І ми маємо вже трьох звільнених з полону українців, які взяли ваучери для навчання.

- Уточніть, яка вартість ваучера і чи є обов’язковою умова щодо відпрацювання за отриманим фахом?

- Ваучер покриває вартість навчання у розмірі 30 280 грн. Жодне відпрацювання не вимагається, оскільки передбачається, що люди, які йдуть на цю програму, вже мають певний страховий стаж, тобто сплачували соціальні внески, тому мають право на таке перенавчання. А щодо внутрішньо переміщених осіб або ветеранів чи ветеранок, тут узагалі немає обмежень. Інколи  їм взагалі доводиться з нуля починати життя, і навіть якщо у них недостатньо страхового стажу, я вважаю таке рішення для них абсолютно справедливим.

До речі, для ветеранів і ветеранок у нас є ще одна програма, і вона вже третя в пакеті навчальних послуг, за якою ця категорія може отримати спеціальність у центрах профтехосвіти – освітніх закладах Державної служби зайнятості. Їх сьогодні функціонує вже 8 – у Дніпрі, Харкові Полтаві, Одесі, Сумах, Рівному, Івано-Франківську та у Львові. Тут можна навчатися за 98 ліцензованими професіями та 400 освітніми програмами. Це експериментальний проєкт, дія якого закінчується у цьому році. Але він також показав свою ефективність, тому ми будемо подавати заявку на його продовження. Отже, минулого року ми навчили 2,5 тисячі ветеранів, з початку цього року вже 837 осіб охоплено програмою, до кінця року плануємо навчити 3,7 тисячі людей.

Ну і четверта – це нова для нас програма з перенавчання жінок на умовно чоловічі професії. Потроху ми змінюємо стереотипне сприйняття таких професій, як, наприклад, електрогазозварник, тракторист, водій екскаватора, вантажник, як суто чоловічі. Загалом обрано 31 професію, за якою жінка може навчатися та здобувати спеціальність. Цей відбір здійснено виходячи з опитування роботодавців та їх нагальних потреб. За умовами проєкту, роботодавець подає заяву на потребу у навчанні за професією з цього переліку, а Служба зайнятості організовує навчання жінок як із числа тих, хто шукає роботу, так і тих, хто працює на підприємстві цього роботодавця. Станом на 21 квітня ми отримали 91 заяву на навчання 149 жінок, 107 із них уже опановують новий фах. Загалом плануємо навчити цього року щонайменше 2 тисячі жінок.

Плюс цієї програми в тому, що в ній не важливі ні освіта, ні вік. У програмі є жінки, які обіймали низькооплачувані посади у сфері обслуговування чи допоміжної праці. А тепер вони здобувають професію з гідною оплатою.

- А скільки людей після перенавчання Службою зайнятості повертаються на ринок праці?

- Рівень працевлаштування зареєстрованих безробітних після професійного навчання складає близько 90%. Якщо говорити про ваучер, то більшість людей по цій програмі мають роботу. Минулого року ми опитали 15,7 тисячі людей, які пройшли через цю програму в 2023-му та першій половині 2024 року. З них 2 тисячі працевлаштувалися, в одних учасників збільшилася заробітна плата, інші – стали підприємцями. Також наші випускники відмітили кар’єрне зростання після навчання. А 42% опитаних повідомили про покращення самооцінки й емоційного стану. Люди розповідали про те, що завдяки цій програмі вони залишилися в Україні, бо не хотіли покидати навчання. Тобто маємо й соціальний ефект цієї програми, який важко оцінити в грошах.

- Ви сказали, що сьогодні в Україні діють 8 центрів професійно-технічної освіти при ДСЗ.  За якими напрямами там навчають і яка зараз матеріально-технічна база цих закладів?

- 99% професій та спеціальностей, яким вчать у наших навчальних закладах, сьогодні необхідні ринку праці. Тому що це професійно-технічна освіта. Це сфери будівництва, енергетика, послуг, легкої промисловості, ІТ та багато інших. Актуальними є такі освітні програми, як керування БпЛА, агродроном, написання бізнес-планів тощо.

Велика подяка нашим міжнародним партнерам, які на наше прохання поставляють для цих центрів найсучасніше обладнання. Зокрема, у нас є студії з VR-тренажерами, на яких вчаться електрозварники, екскаваторники тощо. В Івано-Франківську ми готуємо швачок на останніх моделях швейних машин та оверлоків. Там же є й сучасні вишивальні машини. До слова, у нас є грантоотримувачі, які започаткували бізнес з виготовлення вишиванок, куди ми працевлаштували випускниць наших ЦПТО.

ПРОГРАМИ ДЛЯ РОБОТОДАВЦІВ: ПІДТРИМКА ПРОАКТИВНИХ

- Якщо вже зайшла мова про роботодавців, давайте окреслимо й комплекс програм, якими сьогодні можуть скористатися й вони.

- По-перше, роботодавці мають право на компенсацію за працевлаштування зареєстрованих безробітних за направленням центру зайнятості.  Зокрема, молоді, осіб, яким залишилося не більше 5 років до пенсії, довготривалих безробітних, людей з інвалідністю, ветеранів та ветеранок. Ідеться про компенсацію частини витрат роботодавця на оплату праці найманого працівника та сплату єдиного внеску. 

Тривалість виплати компенсації – від 6 до 12 місяців. За рахунок таких компенсацій у 2024 році працевлаштовано понад 15 тисяч людей.

Крім того, малі підприємці можуть отримати компенсацію у розмірі сплаченого єдиного внеску за працевлаштування зареєстрованих безробітних. Загальна тривалість виплати такої компенсації – 12 місяців упродовж двох років. Завдяки цій програмі роботу отримали 10,3 тис. осіб.

За працевлаштування внутрішньо переміщених громадян під час воєнного стану надається компенсація витрат на оплату праці у розмірі 8 тис. грн упродовж 3 місяців та 6 місяців, якщо така людина – з інвалідністю. Завдяки цій програмі у 2024 році працевлаштовано 15,2 тис. у понад 7 тис. роботодавців.

Продовжується реалізація програми компенсації роботодавцям фактичних витрат за облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю І та ІІ групи. В 2024 році таку компенсацію отримали роботодавці, які створили робочі місця для майже 1,9 тис. працівників, з них 164 – працівники з інвалідністю І групи. Важлива умова – йдеться про нового працівника, а не такого, який уже працює на підприємстві. Проте з 18 березня ухвалені зміни у постанові, згідно з якими Служба зайнятості може надавати компенсацію роботодавцю за облаштування  робочого місця для ветеранів і ветеранок з інвалідністю, які повертаються після демобілізації на свої робочі місця. Це дуже важливо. Мова йде не лише про відновлення їхньої професійної діяльності, а й про гідність, вдячність, рівні можливості і головне – соціальну реабілітацію та самореалізацію.

Також така компенсація стала доступною й для самозайнятих осіб та ФОПів, які є ветеранами з інвалідністю без обмежень, та людям з інвалідністю-власникам бізнесу, зареєстрованим після 18 березня.

Максимальний розмір компенсації за облаштування робочого місця для людини з інвалідністю І групи – 120 тис. грн, ІІ групи – 80 тис. грн. Насправді є роботодавці, які облаштовують набагато дорожчі робочі місця. Наприклад, встановлення ліфту або пандусу обійдеться у понад 120 тис грн.

На цей рік передбачено близько 300 млн грн, яких має вистачити на облаштування 5 тисяч таких інклюзивних робочих місць.

- А що входить до переліку допоміжних засобів, на які дається компенсація?

- Перелік досить широкий – понад 500 найменувань, який ми погоджували з Міністерством охорони здоров'я. З березневими змінами до постанови він був ще розширений. Це спеціалізовані стільці, кушетки, поручні, пандуси, клавіатури зі шрифтами для людей зі слабким зором, спеціальне освітлення, програмні продукти та послуги, які забезпечують переклад жестовою мовою.

Роботодавець має це закупити, поставити, людина починає працювати. Через «Дію» компанія подає усі документи, заяву, рахунки та квитанції. Служба зайнятості протягом 7-10 днів це опрацьовує та перераховує кошти.

- Яка загалом ситуація з працевлаштуванням осіб з інвалідністю, скільком ви посприяли у працевлаштуванні?

- За сприяння Державної служби зайнятості у 2024 році було працевлаштовано 9,2 тисячі осіб з інвалідністю, з початку цього року – 2,1 тисячі.

- А скільки працевлаштовано серед ВПО за вашої участі?

- Протягом 2024 року послуги Державної служби зайнятості отримували 105 тисяч внутрішньо переміщених осіб, роботу ми знайшли для 42 тисяч, частині з них, як я казала, завдяки програмі наданням роботодавцям компенсації. З початку року нашими послугами скористалися 43,5 тисячі внутрішньо переміщених громадян,  отримали роботу майже 10 тисяч, з них 4,2 тисячі – з наданням роботодавцю компенсації. Найбільше працевлаштовано центрами зайнятості Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Полтавської, Київської, Львівської, Запорізької областей та Києва.

- Торік уряд збільшив термін компенсації за працевлаштування ВПО, тепер її можна отримувати до 6 місяців замість трьох. З одного боку, ми чуємо про дефіцит кадрів, з іншого ми запроваджуємо програми, які стимулюють роботодавців брати на роботу переселенців. Як можливий такий дисбаланс на ринку праці? Чому ці два його учасники не можуть знайти одне одного?

- Не всі люди вмотивовані з перших днів переїзду шукати роботу. Потрібно розуміти ситуацію, в якій вони опинилися. Що втратили, як жили раніше, чи мають освіту, чи працювали взагалі до вимушеного переміщення. Все індивідуально. Я думаю, що їх можна зрозуміти. Ця програма насправді теж була створена ще у 2022 році, в дуже важкі часи.

Просто один із прикладів. Велике меблеве підприємство на Закарпатті потребувало працівників. Ми зняли відеоролик про цю компанію, розмістили на наших ресурсах. Наш Донецький обласний центр зайнятості показав цей сюжет людям із Краматорська, зі Слов’янська, Покровська. І на сьогодні вже 20 жителів Донеччини скористалися можливістю: переїхали, влаштувалися на роботу й почали новий етап життя. Власник бізнесу надає житло для внутрішньо переміщених людей, які у нього працюють, щоб там жили з сім’ями. Плюс є харчування. Перед такими компаніями я особисто знімаю капелюха.

РИНОК ПРАЦІ І РОБОТА СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ В НОВИХ УМОВАХ

- Яка загальна ситуація на ринку праці в Україні, скільки у нас безробітних?

-  На сьогодні кількість офіційно зареєстрованих безробітних у Державній службі зайнятості України становить не більше 100 тисяч осіб. 81% з них – жінки. У порівнянні з початком 2022 року структурно зменшилася частка шукачів роботи у віці до 35 років (з 27% до 21%) та зросла частка осіб у віці понад 55 років (з 17% до 21%).

Якщо говорити про вакансії, то нині на Єдиному порталі розміщено понад 230 тисяч пропозицій роботи.

Попитом традиційно, як і до війни, користуються кваліфіковані робітники (водії, слюсарі, електрики, електромонтери, швачки), працівники сфери послуг (продавці, кухарі, офіціанти) та фахівці, такі як бухгалтери, інженери, лікарі, фармацевти.

За видами економічної діяльності найбільше вакансій – у торгівлі (19% всіх вакансій), у маркетингу та рекламі (11%), на транспорті  (10%), у фінансах та аудиті (8%), у промисловості (8%), у ресторанному бізнесі (7%), у медицині (7%).

- Як швидко в середньому вдається закривати позиції?

- Середня тривалість пошуку роботи у 2024 році становила 50 днів, у 2023 році – 60 днів, з початку цього року – 52 дні.

- Скільки діє центрів зайнятості в Україні сьогодні та скільки людей у вас працює?

- Усього в системі зайнятості діє 431 установа, де працює 6 900 людей. За останні три роки їх поменшало на понад 40%. Загалом 80% нашого персоналу – це жінки.

Також серед наших співробітників 183 мобілізовано, 31 жінка воює. На жаль, маємо 4 загиблих наших співробітників. Нещодавно отримали офіційне підтвердження про загибель Євгена Горая, співробітника Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості. Він зник безвісти 1 травня 2024 року на Луганщині, й тривалий час його доля залишалася невідомою.  На жаль, дива не сталося…

- Як змінився за останні три роки бюджет – наповнення та структура видатків – Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття?

- У порівнянні з довоєнним періодом структура видатків бюджету Фонду суттєво змінилася. Видатки на активні програми сприяння зайнятості в структурі загальних видатків складають майже 58%, тоді як раніше було 4-6%.

- Частину коштів Фонду становлять залишки з минулого року. Розкажіть про утворення такого залишку.

- Залишок бюджету Фонду утворюється як різниця між його доходами та видатками. Наприклад, ми прогнозуємо суму допомоги по безробіттю, закладаючи в цей прогноз імовірність закінчення військового стану протягом бюджетного року. Коли ми плануємо бюджет, ми враховуємо таку ймовірність, відтак, із завершенням воєнного стану нам потрібно буде збільшити виплати, тому і закладаються такі суми.  На жаль, і в минулому, і позаминулому році воєнний стан продовжувався і наші розрахунки не справдилися. Тому залишок, який утворився станом на 1 січня 2025 року в сумі понад 5 млрд грн, перераховується до Держбюджету.

- Наостанок поговоримо про тренди та очікування. Наприкінці минулого року Служба зайнятості  запустила масштабне опитування роботодавців, метою якого є вивчення поточної та перспективної потреби підприємств у працівниках. Можете вже поділитися його результатами?

- Масштабне – це правда. У ньому взяло участь майже 55 тисяч роботодавців, у яких працює 4,5 млн людей. Його результати – дороговказ для Служби зайнятості на поточний рік. Серед цікавих спостережень за результатами опитування, наприклад, таке: більше 30% підприємств готові брати на роботу людей пенсійного віку. І ми готуємо нову постанову, яка б дозволила підвищити вік людям, які готові взяти участь у програмі навчання за кошти Фонду по безробіттю, бо зараз такої можливості для людей пенсійного віку не передбачено.

- Думаєте, буде попит?

- Буде. Не сотні тисяч, звісно, але будуть бажаючі.  Це як у випадку перенавчання жінок. 2 000 в межах потреб країни не так багато, але ж це перший крок. Так і з людьми пенсійного віку. Багатьом сьогодні не вистачає один-два-три роки страхового стажу, щоб набути пенсію за віком. Їм треба десь працювати. А наші програми будуть чудовою можливістю й повчитися, і попрацювати, й набути пенсію.

- Які ще тенденції зафіксували в ході опитування?

- Роботодавці все частіше звертають увагу на жінок як ключовий ресурс для подолання кадрового дефіциту, в тому числі серед умовно “чоловічих” професій. Серед тих, хто планує найм працівників у цьому році, 57% готові працевлаштовувати жінок  на такі спеціальності.

Так само збільшується кількість роботодавців, які згодні брати людей з інвалідністю (67% таких), внутрішньо переміщених громадян (79%), ветеранів і ветеранок (72%). В тому числі цьому сприяють і компенсаційні програми від Служби зайнятості.

Однак дефіцит кадрів залишається найбільшим викликом ринку. Є критична нестача фахівців, особливо в так званих «чоловічих» професіях. Також недостатня кваліфікація кандидатів. Багато претендентів не відповідають вимогам роботодавців через низький рівень підготовки або відсутність необхідного досвіду, або ж мають завищені очікування щодо заробітної плати. Хоча в цьому питанні близько 35% роботодавців планують підвищення рівня оплати праці у 2025 році. 

Юлія Абакумова, Київ

Фото: Геннадій Мінченко