Навіщо і що задумав зробити Трамп із сектором Гази
Зустріч Трампа з Нетаньяху мала передбачуваний результат. Це те, на що розраховував Біньямін Нетаньягу – беручи до уваги масштаб протистояння з іранськими проксі (коли до списку активних цілей крім ХАМАСу додалася Хезболла і далі ще єменські хусити), ЦАХАЛ просто не мав фізичної можливості одночасно зачистити і контролювати весь сектор Газа і протистояти іншим двом угрупованням аятолл.
План колишнього держсекретаря США Ентоні Блінкена, з яким він із листопада 2023 року почав свій перший вояж на Близький Схід, передбачав активне залучення військ Саудівської Аравії (та інших сунітських країн Близького Сходу) до стабілізації ситуації «на землі» в секторі Газа.
І якщо саудити тоді, в принципі, погоджувалися на такий план (вбачаючи в ньому шанс реально потіснити іранський мілітаризований шиїзм у регіоні), Нетаньягу був проти, вважаючи, що справиться сам.
Однак баланс змінився, коли в гру включилися всі проксі Тегерану, але було вже пізно – саудити почули ізраїльську відмову, а Байден точно не хотів мати свої Boots on the Ground (навіть більше, постійне і беззмістовне совання Білим домом цілих 2 авіаносних груп у регіоні майже одразу перестало будь-кого вражати).
Додайте сюди постійне викручування Байденом рук Нетаньягу в стилі «аби не сталося ескалації!».
Трампова близькосхідна політика ще в першу каденцію була побудована максимально професійно і раціонально (на відміну від багатьох інших напрямків), і базувалася на безумовній підтримці Ізраїлю як свого союзника в регіоні. Також була спрямована на нормалізацію відносин Тель-Авіва з Саудівською Аравією і рештою сунітських арабських країн.
Зараз Трамп продовжує звідти, де зупинився минулого разу, з поправкою на поточну ситуацію.
Саудівська Аравія зараз потрібна Трампу не лише для продовження його близькосхідної стратегії, але й для майбутнього обвалу цін на нафту (привіт Путіну!).
Але робити це є сенс після хоча б загальної стабілізації ситуації на Близькому Сході – інакше будь-яке загострення нейтралізує зусилля США і Саудівської Аравії (і в Кремлі це теж добре розуміють).
Тому Трамп взяв на себе місію наземної підтримки ЦАХАЛу в секторі Газа (справедливо копнувши цим попередню адміністрацію) і невдовзі прийме в себе короля Йорданії.
Від його позиції, а також від позиції Єгипту залежатиме успіх іншої складової плану – фізичного переміщення палестинців до Йорданії та Єгипту (саме тому для останнього, разом з Ізраїлем, був зроблений виняток в історії з призупиненням міжнародної допомоги США).
Однак є великі сумніви, що Трампу вдасться купити Єгипет і домовитися з Йорданією – в кожного гравця тут є свої перестороги щодо палестинців з сектора Газа (це було добре видно по тому, як неохоче обидві країни приймали біженців звідти впродовж всього конфлікту).
Крім того, в ситуацію вже активно включається Кремль, починаючи знову крутити тему співпраці з Єгиптом в сфері ядерної енергетики (АЕС «Ель-Дабаа»).
Спостерігаємо далі.
Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва
реклама