Політичний аналітик, публіцист і письменник, доктор філософії Лінкольн Мітчелл живе і працює у Нью-Йорку. Викладає на факультеті політології та у Школі міжнародних і суспільних відносин Колумбійського університету, досліджує політичні процеси в десятках країн. Активно виступає у ЗМІ та соціальних мережах на політичні теми. Автор восьми книжок, які охоплюють широке коло тем – від демократичного розвитку в країнах колишнього Радянського Союзу до міської політики у США та бейсболу. Розмовляємо з паном Мітчеллом, який є критиком нинішньої адміністрації, про перші шість тижнів її діяльності, особливості зовнішньої і внутрішньої політики президента Дональда Трампа.

НИНІШНЯ АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕМОНТУЄ АМЕРИКАНСЬКУ ДЕРЖАВУ

- Пане Мітчелл, ви, напевно, дивилися виступ президента Трампа у Конгресі, де він розповів про перші досягнення своєї адміністрації. Яке загальне враження від почутого й побаченого?

- Зазвичай президенти, незалежно від партійної належності, виступають у Конгресі зі зверненням про стан справ у державі й кажуть, серед іншого, чого вони хочуть від парламентаріїв. Ось, знаєте, я хочу, аби ви ухвалили такий закон чи такий закон.

Трамп цього не робив. Він виступив з нагадуванням, що при цьому новому режимі немає іншого центру влади, окрім навіть не виконавчої гілки, а саме Білого дому, де є він, Дональд Трамп, та деякі з його друзів, як, наприклад, Ілон Маск. Посада якого – просто друг президента.

- Тож як ви оцінюєте досягнення Трампа? Маю на увазі тарифні війни, вихід з низки міжнародних організацій, які він називає корумпованими, перейменування Мексиканської затоки в Американську тощо?

- Трамп, по суті, демонтує американську державу.

Якщо звільняють таких людей, як паркові рейнджери, то в якийсь момент почнуть розпродувати національні парки. Також звільняють медсестер у лікарнях, скорочують усі дослідження. Це послаблення і демонтаж американської держави.

У 2017 році теж руйнувалися засади демократії. Але зараз люди при владі намагаються щось побудувати, саме тому такі персони, як Маск, дуже важливі, бо вони мають бачення. Я дуже багато читав про рух технічного фашизму, викладений у роботах таких людей, як Марк Андрессен (cпівзасновник Netscape Communications), Баладжі Шрінівасан (гендиректор Augiro), Пітер Тіль (співзасновник PayPal). Це справді те, до чого вони йдуть. Зокрема, намагаються знищити долар, який є основним символом фінансової стабільності в усьому світі, за допомогою криптовалюти та мемкоїнів.

Трамп хоче створити криптовалютний резервний фонд, щоб скуповувати криптовалюту, тому що вона така цінна. Це цілковита афера.

Отже, у цих людей є бачення, яке, по суті, зводиться до того, що американська держава не може працювати.

Вони хочуть побудувати те, що Шрінівасан називає «мережевою державою». Ідеологія технологічного фашизму зародилася у Сан-Франциско, звідки я родом. Це те, що вони намагатимуться зробити.

Не думаю, що люди усвідомлюють усю серйозність їхніх намірів і дій.

СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ, ЯКІ ВИ ЗНАЛИ З 1945 ПО 2015 РІК, БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄ

- А чому мовчить оточення президента, яке ж, очевидно, бачить його явні помилки?

- Ну, це, знаєте, одна з найдивніших речей... У 2017 році, коли Трамп прийшов до влади, то привів багато людей, які були республіканцями старої школи.

А що зараз? Це ж не урядовий кабінет. Реально йому радять лише Ілон Маск і (віцепрезидент) Джей Ді Венс, ну, ще, можливо, кілька людей. Ці люди виношують ідеї, які не мають нічого спільного з традиційними республіканськими ідеями. Маск пов’язаний з жорстокістю, грошима і його власними фантазіями, що живляться кетаміном. У нього є якийсь план, який не має жодного сенсу, але він торочить про нього.

Трамп легко піддається впливу і падкий на лестощі. Принципи Трампа – не потрапити до в'язниці, чути хвалу й розподіляти гроші – це те, про що він дбає.

У нього немає жодних ідеологічних чи політичних позицій. Він фетишизує тарифи, але це не ідеологія. Це просто дивний фетиш. Тож недарма, що така особа, як Ілон Маск, завжди з ним. Коли Байден, Обама, Клінтон чи Джордж Буш-старший прийшли до влади, то залучили до роботи постійних членів своєї партії на важливі посади. Деякі особи залишилися в адміністрації для збереження спадкоємності влади. 

Тепер немає ніякої спадкоємності.

Цю країну не впізнати з 2015 року. Сполучених Штатів Америки, які ви знали з 1945 по 2015 рік, більше не існує, і тієї Республіканської партії відтоді, безумовно, теж більше не існує.

- Представниця опозиції сенаторка Елісса Слоткін сказала після виступу Трампа в Конгресі, що колишній президент Рональд Рейган, очевидно, перевернувся в могилі, коли побачив, як вона висловилася, виставу в Овальному кабінеті минулої п’ятниці…

- Я радий, що вона це сказала, бо, знаєте, Слоткін дуже успішний політик, яка виграла у республіканця в штаті Мічиган. Я старший за неї і пам'ятаю президентство Рейгана і те, як він був губернатором Каліфорнії.

Він справді перевернувся в могилі, висловлюючись метафорично, коли побачив, що ми опинилися на боці російської агресії, авторитарного московського режиму, який воює зі своїм сусідом без жодної причини.

Я не був фанатом Рейгана, але, будьмо справедливими, він присвятив своє професійне життя, вісім років президенства протистоянню цьому злу.

І що жахливо, чомусь нинішня ситуація не турбує багатьох республіканців. Станом на 2015 рік був один залізний принцип партії: сильна Америка, яструбині підходи в питаннях оборони, безпеки.

Ми не дозволяли іноземним лідерам вказувати нам, що робити… Це були засадничі принципи республіканців.

Зараз цього вже немає.

ЗАПИТАЙТЕ ПРО «МИРНИЙ ПЛАН» ТРАМПА У ПУТІНА

- Трамп постійно наголошує, що президент Володимир Зеленський має погодитися на якийсь мирний план, на якісь його умови. Що це за умови?

- Думаю, якщо ви справді бажаєте знати, які умови Трамп хоче висунути Зеленському й Україні, то вам слід запитати Владіміра Путіна.

Мені неприємно це говорити, але я маю на увазі, що умови, як я їх розумію, полягають у тому, що Росія має виграти, а Україна програти. З якого дива Зеленський мав би погодитися на таке?

Починаючи з лютого 2022 року весь світ бачив героїзм, стійкість українського народу та українських військових.

Думка про те, що український народ міг би залишити свою країну, передати її Росії тільки тому, що так сказав Дональд Трамп, – хибна.

Тобто якщо умови Трампа – це перемога Путіна, то Зеленський нізащо не погодиться на це. Але навіть якби й погодився, що нереально, то не зміг би це втілити, бо український народ продовжуватиме боротьбу. Не позаздрив би тим російським військовим, котрі намагались би утримувати територію, яку б Трамп передав Росії… Їх обстрілюють, у них кидають гранати. Це була б велика партизанська війна проти російських окупантів.

Пам'ятаєте, що Путін, ще навіть коли Джо Байден був главою Білого дому, завжди хотів вести переговори безпосередньо з американським президентом про долю України – з цілої низки причин. Насамперед це підживлювало б його наратив про те, що Україна насправді не є державою, як він це казав ще до війни. Проте Байден не бажав вести переговори про Україну без України.

РИТОРИКА ТРАМПА СТОСОВНО КАНАДИ СХОЖА НА РИТОРИКУ ПУТІНА ЩОДО УКРАЇНИ

- Чи можуть Сполучені Штати Америки за нинішньої політики ізолюватися й стати нецікавими для Європи й світу?

- Це те, за чим нам доведеться спостерігати. Візьмімо, для прикладу, Канаду. Поговоріть з будь-яким американцем – усі скажуть, як ми любимо Канаду. Це союзник, який воює разом з нами в кожній війні. Допомагає нам. У нас чудові торговельні відносини. Вони продають нам речі, які нам подобаються. Ми продаємо їм те, що подобається їм. У США з Канадою – найтриваліший мирний кордон у світовій історії.

Чому ми сваримося з Канадою?

Риторика Трампа стосовно Канади схожа на риторику Путіна щодо України… Це не зовсім країна. Трюдо не є лідером, а губернатор, 51-й штат і все таке.

Отже, він вступає у протистояння з союзником з НАТО. А що робить Канада? Це досить потужна країна, багата, велика. У неї хороша, сильна армія. Вона має дуже міцну економіку порівняно з рештою світу.

Якщо ви сьогодні зайдете до винного магазину в Канаді, то побачите, як працівники прибирають американський алкоголь з полиць.

Канада, по суті, протистоїть Сполученим Штатам, бо Трюдо має справу з хуліганом.

Штатам залишається взаємодіяти з Росією, але що це будуть за відносини? Росія нині є китайським клієнтом. Китай є її покровителем. То й ми, виходить, станемо китайським клієнтом?

Ми змагаємося за те, щоб витягнути Росію, зробити її нашим клієнтом, але робимо те, що каже Росія, а не навпаки.

Тож, можливо, ми їхній клієнт?

Це складно, але, гадаю, решті того, що ми можемо вважати демократичним світом, доведеться розбудовувати НАТО без Сполучених Штатів.

Уявімо собі, якщо завтра Росія вторгнеться в країни Балтії, які є членами НАТО, чи будуть США щось робити? Не думаю.

П'ята стаття (про колективну оборону НАТО, – ред.) мертва.

НАТО може відновитися без Сполучених Штатів, але НАТО без США – це зовсім інша тварина. Штати мали б для власного блага залишатися в Альянсі, адже ми не можемо діяти поодинці, світ занадто взаємозалежний. Але Трамп нас звідти витягує.

Дехто у Сполучених Штатах каже: Трамп жахливий, але у 2029 році у нас буде інший президент, і ми повернемося до нормального життя.

Але як укладати якісь угоди, якщо їхнє виконання залежить від особи чи партійної належності  президента?

Нашим найсильнішим активом ніколи не була територія чи армія, а наша стабільність. Але ми більше не стабільні.

- Схоже, існує два способи об'єднати Європу: а-ля Байден і а-ля Трамп? Який із цих способів сильніший?

- Я не знаю. Байден об'єднав її досить добре… Вибори в європейських країнах – Німеччині, Франції, Великій Британії, Італії – можуть вносити свої корективи. Більшість країн мають власні кризи.

Сподіваюся, Європа згуртується перед загрозою Трампа, але це складніше, ніж здається.

Якщо ми почнемо запроваджувати тарифи на європейські товари, ці країни скажуть: ми вестимемо бізнес із Китаєм. І як тільки Китай почне розбирати Європу на частини, тоді, можливо, кожна європейська країна вирішить іти хто з Росією, хто з Китаєм, хто зі Сполученими Штатами, а ще хтось залишиться сам по собі.

Якщо об'єднаються основні країни Європи, тоді, можливо, вдасться побудувати об'єднану Європу.

- Ви стежите за подіями в Росії та колишньому Радянському Союзі. Які зараз настрої в Кремлі?

- Думаю, там задоволені. Отримують саме те, що хочуть.

Американський політичний клас зробив справжню помилку, вирішивши не звертати уваги на Росію. Якщо повернутися до виборів 2016 року, то після них почалося розслідування…

Зв'язки Трампа з Росією завжди були. Але не має значення, які насправді зв’язки, якщо він продовжує робити те, що хоче Росія.

Якби Путін чи Сі Цзіньпін доручили скласти список із п'яти речей, які вони хотіли б отримати від американського президента, то перелік містив би, зокрема, таке: залишити Україну, ліквідувати USAID, погрожувати членам НАТО (як Данії та Канаді). Відбувається саме те, що вони хотіли б.

ЩО НЕ ТАК З АМЕРИКОЮ? ТЕ, ЩО Й ЗАВЖДИ БУЛО

- Але що не так з Америкою? Випадковий збіг чи американське суспільство переживає якийсь особливий період?

- Знаєте, Гарріс і Байден під час виборчої кампанії носилися по всій країні й стверджували, що Трамп сповідує фашизм. Але багато американців саме тому й вирішили голосувати за нього.  

Тож виявляється, фашизм був привабливою рисою, а не вадою.

У Сполучених Штатах існує реальний попит на демократію. Але насправді все не так просто… До 1965 року третина країни піддавалася апартеїду, і більшості білих було байдуже… Хоча не всім. Попри те, що існує сильний попит на демократію, більшість білих американців віддають перевагу расовій ієрархії, а не демократії.

Тож коли Трамп звертається до них («Пам'ятайте, що це Америка!»), то все зводиться до раси врешті-решт. Коли він каже, що люди голосують за нього через високі ціни на яйця, то це лише якийсь невеликий відсоток.

Якби Трамп програв вибори 70% на 30% Камалі Гарріс, то багато хто б обурювався: «Боже мій, 30% підтримують фашизм». Але оскільки він переміг, то аналітики кажуть, що він не може бути фашистом, тому що він переміг.

Ну, це все одно, що казати: ви не можете бути голодними, тому що пішов сніг. Одне не має нічого спільного з іншим.

Отже, не так з Америкою те, що й завжди було не так з Америкою.

Володимир Ільченко, Нью-Йорк