Німкеню Стефані Бабст називають «колишнім головним стратегом НАТО». У Міжнародному секретаріаті Північноатлантичного Альянсу вона почала працювати у 1999 році та протягом 22 років обіймала різні посади у відділі публічної дипломатії, була заступником помічника генерального секретаря НАТО з 2006 по 2012 рік (ставши першою німецькою жінкою, яка обіймала такий високий пост у міжнародній структурі блоку). З 2012 по 2020 рік Бабст очолювала Групу стратегічного прогнозування НАТО – цивільно-військову команду, яка консультувала генерального секретаря НАТО та голову Військового комітету щодо стратегічних невизначеностей і потенційних кризових ситуацій у сферах, що мають відношення до діяльності Альянсу. Ще до приходу в структури НАТО Бабст працювала професором з російських і східноєвропейських досліджень у Коледжі командування федеральних збройних сил і генерального штабу в Гамбурзі.

Стефані Бабст є всесвітньо відомим автором і доповідачем з питань міжнародної безпеки, членом правління Німецької ради з міжнародних відносин і данського Центру вивчення війни, старшим асоційованим членом Європейської мережі лідерства.

Вона неодноразово протягом понад 20 років бувала в Україні, є непохитною прихильницею українців у їх боротьбі за свободу. Сьогодні Стефані Бабст голосно та чітко висловлює свою позицію і не боїться критикувати провідних політиків.

Ще перед початком розмови доктор Бабст як вступне слово робить заяву, що не залишає жодних сумнівів у її оцінці поточної ситуації: «Я завжди наголошую на тому, що Європа має чітко розуміти одне: яку б угоду, припинення вогню чи навіть капітуляцію Трамп не намагався нав’язати Україні й Європі за допомогою шантажу та жорстокого примусу, Росія продовжуватиме становити для нас смертельну безпекову загрозу, доки режим Путіна залишається при владі. Так було з початку безрозсудного нападу Росії на Україну у 2014 році. І це залишається правдою й сьогодні.

Ми не можемо співіснувати поруч із величезною загрозою безпеці та плекати надію, що вона не вплине на нас. На жаль, ця жахлива правда була прийнята не всіма європейськими лідерами. У Німеччині та інших країнах занадто багато тих, хто приймають рішення, обіцяють підтримувати Україну, але водночас активно працюють над умиротворенням терористичного режиму в Москві. Це має припинитися».

ТРАНСАТЛАНТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО РУЙНУЄТЬСЯ НА НАШИХ ОЧАХ

- Нещодавно на одному заході ви зазначили, що вважаєте за розумне виключити (хоча б частково) США з НАТО. Чи можливо це взагалі?

- Протягом останніх кількох місяців я наголошувала, що європейським союзникам по НАТО плюс Канаді необхідно підготуватися до «немислимого», якомога конкретніше та швидше.

Зараз трансатлантичне партнерство в галузі безпеки руйнується на наших очах. Президент США Трамп прийняв іншу сторону, перейшов на інший бік і відкрито підтримує російського агресора. Він і його адміністрація вже завдали величезної шкоди НАТО, і вони продовжують робити це щодня: від запровадження божевільних мит для союзників до припинення кібероперацій проти Росії; від блокування обміну розвідданими з Україною та військової допомоги для України до нападків на Данію та Канаду з територіальними погрозами. 

Своїми діями США порушують численні узгоджені політики та стратегії НАТО, включаючи нову Стратегічну концепцію. Трамп також порушує Вашингтонський договір НАТО, установчий документ, який чітко зобов’язує всіх членів дотримуватися принципів Статуту ООН і просувати їх, включаючи територіальний суверенітет і цілісність її членів.

Це не якась дрібна розбіжність між союзниками. Я думаю, що європейські союзники та Канада повинні відсторонити США від політичних органів НАТО та ухвалення рішень. Дуже важливим є надіслати потужний сигнал Вашингтону: Європа і Канада не піддадуться клептократичним авторитаріям – ні в Москві, ні у Вашингтоні.

Звісно, Європі доведеться докласти величезних зусиль, щоб інвестувати у власну безпеку. Але ми не бідні і не беззубі: ми – 450 мільйонів людей у ​​Європейському Союзі; у нас є дві ядерні держави (Франція та Велика Британія), ми економічно сильні, і багато країн ЄС уже почали оновлювати та модернізувати свої збройні сили. Фінляндія, Швеція, Данія, Польща, Норвегія та країни Балтії чітко сприймають російську загрозу.

Разом з Україною ми сильна група країн. Звісно, з часом ми зможемо захиститися і без американців. Але щоб це зробити, потрібно повірити у власні сили.

- Президент Трамп раніше різко критикував Альянс. Але чи готовий він сам від нього відсторонитися?

- Трампу не потрібно офіційно виходити з НАТО, тому що у нього є багато можливостей зашкодити довірі до Альянсу. Він, наприклад, може припинити фінансові внески США до спільного бюджету НАТО або вивести військовий потенціал і персонал з Європи. Під час своєї передвиборчої кампанії він уже давав зрозуміти, що НАТО йому байдуже. Я думаю, що європейські союзники повинні активно готуватися до НАТО без нього. 

- Чому, на вашу думку, Трамп ще перед початком переговорів щодо досягнення миру заявив, що Україні не варто давати перспективу членства? Цей наратив однозначно грає на руку диктатору Путіну та відразу послаблює переговорні позиції Києва…

- Які б не були його мотиви та причини, Трамп прагне ширшого перегрупування між США та Росією. Україна для нього – це передусім проблема, яку він прагне вирішити якнайшвидше. Ось і все.

Трамп не міг би менше перейматися українцями і тим, через що вони проходять. Він готовий віддати Україну під агресивний вплив Росії. Слабка та політично нестабільна, розділена та демілітаризована Україна влаштовує і Трампа, і Путіна.

Так звана мирна угода Трампа – не про мир, а про де-факто капітуляцію України. Тому свою «угоду» він намагається втовкмачити українцям і європейцям у горло. 

Але Трампу це не вдасться. У цьому я впевнена.

ГЕНСЕК МАЄ ЗАХИЩАТИ ПРИНЦИПИ І ЦІННОСТІ НАТО

- Днями розгорнулась запекла дискусія щодо позиції генерального секретаря НАТО Марка Рютте, слова якого агентству Bloomberg були сприйняті досить неоднозначно. Як ви зрозуміли, що він мав на увазі?

- На жаль, генеральний секретар НАТО Марк Рютте робить ситуацію ще гіршою. Звичайно, можна спробувати вчепитися в штанину Дональда Трампа, зачарувати його словами покірності та нахвалювати його «лідерство». Обережно намагатися не викликати його гнів і уникати найменших ознак протиріччя. Саме так вчинив Рютте під час зустрічі зі своїм «хорошим другом» Дональдом.

Тоді як Трамп повторював свої образи на адресу Данії та свої дикі фантазії взяти Гренландію під контроль США, Рютте не заперечив, не виступив на захист наших данських друзів. 

Він також був обережним, аби не згадати про політичну та економічну атаку Трампа на Канаду. Не кажучи вже про брутальний шантаж України з боку Трампа/Венса.

А говорити про те, що НАТО має нормалізувати відносини з Росією після закінчення війни, – ще гірше. Робота Рютте полягає у посиленні військової оборони та стримування Альянсом Росії.

Він повинен був рішуче захищати Канаду і Данію. І він мав наполягати перед Трампом на ухваленні самітом НАТО рішення про якнайшвидший вступ України до НАТО. Він зробив якраз навпаки.

Очевидно, пан Рютте не той, хто готовий захищати цінності та принципи НАТО проти Трампа. І я ні на секунду не повірила його публічним висловлюванням про Україну. Він не боєць і не політик з баченням.

КОАЛІЦІЯ ОХОЧИХ Є ЄДИНОЮ МОЖЛИВІСТЮ РУХАТИСЯ ВПЕРЕД

- Як ви вважаєте, чи можливе розміщення європейських (НАТО) військ в Україні після припинення вогню? Росія ніколи на таке не погодиться, тоді як деякі країни, як-от Німеччина, кажуть, що має бути згода обох сторін...

- З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну я стверджувала, що Заходу необхідно змінити стратегічну динаміку на полі бою. На жаль, у союзників по НАТО не вистачило мужності це зробити. Ми втратили три роки і не стримали Росію в Україні та за її межами, як мали б зробити.

Коаліція охочих, як я вже казала два роки тому, є єдиним шляхом вперед, оскільки НАТО як організація явно не бажає робити цей крок.

Хоча я не беру участі у поточних переговорах про коаліцію, я знаю зі свого досвіду роботи в НАТО, що планування такої складної військової операції є дуже вимогливим. Сили мають бути достатньо потужними та спроможними, щоб утримати Росію від подальших нападів на Україну. І вони повинні бути готові, якщо знадобиться, воювати проти Росії.

Отже, першим важливим кроком є ​​визначення правильної місії для такої операції. Другий – це розподіл військових спроможностей і сил. Але загалом я думаю, що це можливо.

Звісно, росіяни будуть протестувати, погрожувати нам і кричати. Але це не повинно заважати нам продовжувати. Зрештою, Україна буде у безпеці лише тоді, коли достатньо потужний сигнал стримування з боку Заходу повідомлятиме Москві: червоне світло, тут треба зупинитися.

- І насамкінець. До саміту НАТО ще кілька місяців. Чого нам від нього очікувати?

- Не впевнена, що саміт взагалі відбудеться.

Ольга Танасійчук, Берлін

Фото: Ольга Танасійчук, Facebook/DrStefanieBabst