П’ятимісячна "коаліціада" в Австрії завершилася фіналом, який мало хто передбачав у останні тижні переговорів. Попри перемогу на виборах восени 2024 року, ультраправа й проросійська Партія свободи (FPÖ) залишилася поза владою. Натомість федеральний уряд сформували Народна партія, соціал-демократи та ліберали з NEOS – з другої спроби. Їхні перші тристоронні переговори провалилися ще на початку січня, і вже почалися перемовини про, здавалося б, неминучу коаліцію між "народниками" та "свободівцями". Та фінал виявився іншим: сторони не змогли домовитися про розподіл міністерських портфелів, передусім – впливового МВС. Це знову відкрило шлях до тристоронньої коаліції, яким партії й скористалися, проявивши цього разу більше прагнення до компромісу.

І це – позитивний розвиток ситуації, також і для України. 

В інтерв’ю Укрінформу австрійський політолог Мартін Малек поділився своїм баченням перебігу коаліційних переговорів і нового урядового формату, оцінив шанси на збереження чи навіть посилення підтримки України, прокоментував діяльність "Райффайзена" в Росії, вплив Кремля в Австрії, а також висловився щодо потенціалу посередництва Відня у війні РФ проти України та ролі "фактора Трампа" у цьому контексті.

КОНТРОЛЬ НАД МВС СТАВ ПРИЧИНОЮ ПРОВАЛУ КОАЛІЦІЇ З УЛЬТРАПРАВИМИ

- Нинішні коаліційні переговори були найдовшими в історії Австрії, і це також вперше, коли уряд сформовано трьома партіями, і вперше, коли партія-переможець виборів залишилася осторонь керування державою. Особисто для вас було багато несподіванок під час цих коаліційних переговорів, чи все було прогнозовано?

- Не зовсім вірно, що в Австрії ніколи не було коаліційного уряду з трьох партій: один такий уряд існував після закінчення війни у 1945-1947 роках і був сформований християнсько-демократичною Австрійською народною партією (ÖVP), Соціалістичною (нині Соціал-демократичною) партією Австрії (SPÖ) і Комуністичною партією Австрії (KPÖ), хоча ÖVP отримала абсолютну більшість місць на перших виборах до Національної ради (нижньої палати австрійського парламенту) в листопаді 1945 року.

Але, звичайно, зрозуміло, що досвід того часу не має значення сьогодні.

І також ще була ситуація, коли після виборів до Національної ради у 1999 році соціал-демократи отримали більшість голосів, але при владі не залишилися – коаліційний уряд був сформований Партією свободи (FPÖ) та ÖVP, які зайняли друге та третє місце, з лідером народників Вольфгангом Шюсселем на посту федерального канцлера.

Чи були якісь несподіванки для мене особисто під час нинішніх коаліційних переговорів? Так, і їх було декілька. Насамперед я був здивований, коли переговори між ÖVP, SPÖ та ліберальною NEOS були перервані на початку січня. Потім ÖVP та FPÖ розпочали коаліційні переговори, які на початку лютого здавалися майже завершеними. І втретє я був здивований швидкістю, з якою ÖVP, SPÖ та NEOS раптово домовилися про коаліційний уряд наприкінці лютого.

- Так, після провалу трьохпартійних переговорів на початку січня здавалося, що формування уряду ультраправою (та проросійською) Партією свободи спільно з Народною партією є неминучим. На вашу думку, що було головною причиною, чому "свободівці" та "народники" так і не домовилися попри значну ідеологічну близькість та схожість економічних програм?

- Між Партією свободи, яка вперше з моменту свого заснування в 1955 році стала найсильнішою партією на минулих виборах, отримавши 28,8% голосів, та Народною партією дійсно може бути чимало точок дотику в економічній сфері, але цього виявилося недостатньо для формування коаліції. Переговори між двома партіями зірвалися практично в останню хвилину, оскільки вони обидві претендували на важливе міністерство внутрішніх справ. FPÖ хотіла очолити його сама, щоб впроваджувати свою обмежувальну міграційну політику – вона роками закликала до "Австрії-фортеці". ÖVP, з іншого боку, не хотіла віддавати FPÖ Управління державної безпеки і розвідки, яке підпорядковується міністерству внутрішніх справ.

- Наскільки важливим фактором у рішенні інших партій не вступати в коаліцію з FPÖ були проросійські заяви та позиції її лідерів? Чи зіграла тут роль міжнародна критика або тиск партнерів по ЄС?

- З-поміж інших партій, представлених у Національній раді, Зелені (які керували Австрією в коаліції з ÖVP з 2020 року), SPÖ та NEOS завжди виключали коаліційні переговори з Партією свободи (при цьому проросійська орієнтація FPÖ тут не була найважливішою проблемою), залишаючи для неї лише коаліцію з ÖVP як варіант потрапляння в уряд. А в Народній партій завжди були впливові, дружні до Росії сили – передусім вони зосереджувалися в так званому "економічному крилі" партії, що претендувало на представництво інтересів австрійського бізнесу.

Переговори між FPÖ та ÖVP не провалилися через (не надто гучну) критику на їхню адресу з-за кордону, де наразі мають явно інші проблеми, ніж формування уряду в Австрії. Зовсім інакше було у 2000 році, коли Євросоюз навіть запровадив санкції проти Австрії через прихід Партії свободи до уряду. Цього разу лише в Німеччині під час передвиборчої кампанії на виборах до Бундестагу 23 лютого прозвучало попередження про "австрійські умови" – тобто присутність дуже сильної праворадикальної партії у парламенті. Це стосувалося "Альтернативи для Німеччини" (AfD), яка ідеологічно дуже схожа на FPÖ (і також є проросійською).

ПРИХІД ПАРТІЇ СВОБОДИ ДО ВЛАДИ МАВ БИ СЕРЙОЗНІ НАСЛІДКИ ДАЛЕКО ЗА МЕЖАМИ КРАЇНИ

- Що означав би для Австрії передусім, але й також для Європи та підтримки України прихід до влади Партії свободи з її лідером Гербертом Кіклем у якості "фольксканцлера", як він сам себе називав?

- Якби FPÖ прийшла до влади, це, безсумнівно, мало б серйозні наслідки далеко за межами Австрії. Достатньо було лише послухати заяви партії за останні кілька років, щоб зрозуміти, що вона планує. А вона дуже відкрито говорила про свої наміри і цілі.

Голова Партії Свободи Герберт Кікль, наприклад, неодноразово позитивно відгукувався про прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який уже давно встановив де-факто авторитарний режим. Також FPÖ принципово не критикує Владіміра Путіна – навіть з огляду на широкомасштабну агресивну війну Росії проти України з 24 лютого 2022 року. Партія свободи також неодноразово заявляла, що хоче запобігти продовженню санкцій ЄС проти Росії, якщо вона прийде до влади. Це було б дуже конкретною економічною, політичною та пропагандистською підтримкою війни проти України.

Крім того, загальновідомо, що FPÖ рішуче виступає проти зближення України з ЄС, не кажучи вже про вступ. І якби Партія свободи прийшла до влади, вона, безсумнівно, хотіла б заявити про все це як про "австрійську позицію" в ЄС у Брюсселі.

- Очевидно, що Партія свободи тепер буде активно критикувати будь-які дії та рішення уряду, традиційно вдаючись до популізму, з надією збільшити свій електорат та ще збільшити результат на наступних виборах. Чи вдасться їм це, чи є загроза, що ультраправі популісти сформують наступний уряд Австрії?

- Саме так, FPÖ, безсумнівно, працюватиме у цьому руслі, у тому числі, з проросійських позицій. З її точки зору, немає жодних причин змінювати цей підхід, оскільки він зробив її найсильнішою партією в Національній раді на виборах минулого року, як уже згадувалося раніше.

Щодо подальших перспектив приходу FPÖ до влади найближчим часом, то це можливо лише у тому випадку, якщо недавно сформована коаліція між ÖVP, SPÖ та NEOS передчасно розпадеться. Якщо ж цього не станеться, то чергові вибори пройдуть не раніше 2029 року.

Однак очевидно також, що Партія свободи відіграватиме важливу роль в Австрії у найближчі роки навіть без присутності у федеральному уряді: зараз вона має посади спікера Національної ради і губернатора Штирії (обидві – вперше з 1955 року) і представлена у п'яти з дев'яти земельних урядів Австрії.

- Інше питання, пов’язане з попереднім: які шанси на успіх у своїх декларованих цілях має нинішня урядова коаліція і як загалом ви оцінюєте її стабільність, передусім з огляду на наявність трьох ідеологічно різних компонентів?

- Тут дуже важко робити оцінки та передбачати. Три партії, що входять до правлячої коаліції, справді дуже різні політично та ідеологічно. Однак лідери трьох партій – федеральний канцлер і голова ÖVP Крістіан Штокер, віцеканцлер та голова SPÖ Андреас Баблер і голова NEOS Беате Майнл-Райзінгер – знають, що у разі розпаду їхньої коаліції будуть оголошені дострокові вибори. У цьому випадку FPÖ, ймовірно, знову стане найсильнішою партією. Згідно з опитуванням громадської думки, проведеним з 5 по 7 березня, FPÖ отримала б 32%, тоді як ÖVP і SPÖ – лише по 21% (NEOS – 12%, Зелені – 9%). А тому сформувати новий уряд після дострокових виборів, вочевидь, буде ще складніше, ніж у 2024/25 роках.

ПІДТРИМКА УКРАЇНИ ЗБЕРЕЖЕТЬСЯ, НОВОГО ОРБАНА В ЄС НЕ БУДЕ

- Як оцінюєте позицію нової урядової коаліції стосовно подальшої підтримки України на двосторонньому і на загальноєвропейському рівні?

- Програма нового австрійського федерального уряду містить важливі положення щодо України. У ній, зокрема, зазначається, що Австрія "продовжуватиме свою прихильність стабілізації європейського сусідства, у тому числі через підтримку європейського шляху України, Молдови та Грузії". При цьому основна увага приділятиметься гуманітарній допомозі Україні та зусиллям з відновлення, і з цією метою буде призначено спеціального координатора з питань України. 

Також у документі зафіксовано, що новий федеральний уряд засуджує агресивну війну Росії проти України, яка порушує міжнародне право, і підтримує зусилля Австрії разом з її партнерами в ЄС, "спрямовані на досягнення всеосяжного, справедливого і тривалого миру, заснованого на міжнародному праві". Крім того, федеральний уряд Австрії "відданий принципу, що жодні переговори не повинні відбуватися без участі України".

Отже, з урахуванням наведеного, існують підстави вважати, що поточна підтримка України з боку Австрії буде збережена як у двосторонньому форматі, так і в рамках спільної політики ЄС. Поява в Австрії ще одного "Орбана" на європейській політичній мапі виключається.

І яскравим свідченням цього стало також те, що свій по суті перший двосторонній візит (перед цим вона відвідувала ЄС у Брюсселі) нова міністерка закордонних справ Майнл-Райзінгер здійснила до Києва, де 14 березня зустрілася з представниками керівництва країни, у т.ч. з Президентом Володимиром Зеленським.

- Очолювана Майнл-Райзінгер партія є, напевно, найбільш "проукраїнською", якщо так можна сказати, серед австрійських політичних партій. Чи присутність NEOS в уряді та її голови на посаді міністра закордонних справ матиме якісний вплив на подальшу підтримку Віднем України?

- З української точки зору на це, звичайно, варто сподіватися. З одного боку, я не сумніваюся, що Майнл-Райзінгер намагатиметься підтримувати Україну, і невипадково вона призначила посла в Україні Арада Бенкьо главою свого кабінету. З іншого боку, слід враховувати, що вона також має працювати у чітких рамкових умовах, найважливішими з яких є закон про нейтралітет Австрії від 1955 року та обмеження жорсткої економії, які вже стають очевидними.

Отже, звичайно, не слід очікувати, що новий уряд, наприклад, почне постачати зброю Україні чи різко збільшить обсяги фінансової та гуманітарної підтримки. Але я б не виключав можливість якихось інших заходів, у тому числі спрямованих на обмеження російського впливу.

Колега Майнл-Райзінгер по партії Гельмут Брандштеттер, нині депутат Європарламенту, неодноразово закликав міністерство закордонних справ Австрії закрити російський "культурний інститут" у Відні, особливо після 2022 року. Чи зробить це нова очільниця МЗС, поки що невідомо.

АВСТРІЙСЬКА НАРОДНА ПАРТІЯ ТА "РАЙФФАЙЗЕН" Є  ДОСИТЬ БЛИЗЬКИМИ

- На вашу думку, чи є в Австрії "простір для маневру" – щоб збільшити підтримку України без порушення свого нейтралітету? Якщо так, де і в яких сферах це можливе?

- Австрія могла б, наприклад, збільшити гуманітарну та іншу невійськову підтримку України, але питання полягає у тому, чи знайдуться на це кошти в жорсткому бюджеті. Дуже важливою формою підтримки для України було б скорочення або навіть припинення присутності австрійських компаній у Росії, які, звісно, сплачують податки до її військового бюджету. Однак це я вважаю дуже малоймовірним.

Також було б важливо, особливо з австрійської точки зору, ускладнити діяльність російських спецслужб в Австрії, але це вимагатиме заходів, на які новий уряд навряд чи зважиться через "страх" перед Москвою (навіть якщо ніхто у Відні офіційно цього не визнає, звичайно).

- Наприкінці минулого року на тлі оголошеного Україною припинення транзиту російського газу з 1 січня та судових суперечок між австрійською OMV та Газпромом Австрія нарешті злізла з "газової голки" Кремля і тепер не сплачує мільярди євро в російський бюджет. Водночас австрійський "Райффайзен" продовжує підживлювати російську військову казну сотнями мільйонів євро податків щороку. Якою ви вбачаєте політику нового уряду щодо цих двох конкретних тем?

- На жаль, не можна виключати, що російський природний газ і надалі надходитиме до Австрії, хоча й обхідними шляхами. У різних ділових колах Австрії – наприклад, у Федерації австрійської промисловості, яка також хотіла створити коаліцію між FPÖ та ÖVP – спостерігаються спроби якнайшвидше відновити закупівлю російського газу, незважаючи на триваючу війну РФ проти України.

Що стосується Райффайзен Банк Інтернаціональ (РБІ) та, звісно, його московського відділення, то керівництво банку у Відні з 2022 року стверджує, що хоче покинути Росію, але не може цього зробити через відсутність дозволу від російської влади. У це можна вірити чи ні.

Незаперечним є той факт, що "Райффайзен" продовжує отримувати чудові прибутки в Росії, але наразі не може перевести їх до Австрії. А оскільки більшість російських банків були виключені з системи SWIFT, багато фінансових транзакцій зараз проходять через Райффайзен банк в Росії. Взагалі, на мою думку, було б цікаво у рамках окремого дослідницького проєкту розглянути значення цього банку для економічного рівня війни Росії проти України. В Австрії немає значних протестів проти РБІ через цю роль. Більше того, ні для кого не секрет, що Австрійська народна партія (ÖVP) та "Райффайзен" не надто далекі один від одного.

ВПЛИВ РОСІЇ В АВСТРІЇ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВЕЛИКИМ

- Як ви загалом оцінюєте вплив Росії на суспільно-політичні процеси в Австрії зараз? Здається, він дещо зменшився після повномасштабної війни РФ проти України? Що можна назвати основними "точками входу" для Росії в Австрії?

- Немає впевненості, що вплив Росії на суспільно-політичні процеси в Австрії зменшився з 2022 року.

І показовим тут є той факт, що проросійська партія стала найпотужнішою силою на останніх виборах до Національної ради. Австрійська народна партія та Соціал-демократична партія Австрії не є проросійськими в цілому, але в них присутні різні групи, а також діючі та колишні функціонери, чиї відносини з Москвою та всім, що походить звідти, є, скажімо так, "незрозумілими".

Крім того, існують різні актори (іноді представлені як "незалежні експерти" або навіть "науковці") із самої Австрії, а іноді й з-за кордону, чиї проросійські погляди не є перешкодою для того, щоб їм неодноразово надавали слово в австрійських ЗМІ.

І, звичайно, в Австрії, як і в усіх інших західних країнах, соціальні мережі є величезними "воротами" для російської пропаганди. Якщо поглянути на листи читачів до редакції деяких газет, то можна лише дивуватися, які погляди досі присутні після більш ніж трьох років великої війни РФ проти України.

НАВРЯД ЧИ ВІЙНА РФ ЗАВЕРШИТЬСЯ ПЕРЕГОВОРАМИ, А РОЛЬ АВСТРІЇ ЯК МИРОТВОРЦЯ ПЕРЕОЦІНЕНА

- Зараз спостерігається активізація зусиль навколо мирного врегулювання російської війни проти України. Чи вбачаєте ви місце у цьому процесі для нейтральної Австрії? Відень неодноразово заявляв про готовність стати місцем проведення перемовин і виступити посередником.

- Я не вірю, що війна Росії проти України буде завершена шляхом переговорів. Це сумнівно. Багато політиків, ЗМІ та політологів на Заході переконують себе у протилежному та вважають, що потрібно лише зробити Путіну правильні "пропозиції" чи що він (як неодноразово заявляв президент США Дональд Трамп) взагалі "хоче миру", однак усі події в зоні бойових дій свідчать про протилежне.

Що стосується Австрії, то багато людей у політиці й поза нею схильні сильно переоцінювати її роль та можливості як "миротворця" просто тому, що вона є нейтральною країною. Правда, в якій кожен може переконатися, зовсім інша: Австрія не була успішною посередницею і навіть не вела "мирних" переговорів у будь-якому міжнародному конфлікті, починаючи з 1955 року. І взагалі, вплив цієї маленької країни на міжнародні відносини дуже малий.

- Наостанок щодо "фактору Трампа": до чого слід готуватися Україні та Європі?

- На жаль, "фактор Трампа" є абсолютно непередбачуваним. Як ставитися до президента США, який публічно говорить про бажання анексувати Канаду і Гренландію і не приховує, що хоче "подружитися" з Путіним? Який звинуватив Україну у розв'язанні війни з Росією? Хто називає Президента України (але не Путіна) "диктатором"?

Євросоюз та Україна повинні підготуватися – і якнайшвидше – до того, що Трамп може скасувати всю підтримку України і фактично призупинити обов'язок надання допомоги в рамках НАТО. Це, безсумнівно, вимагатиме величезних фінансових ресурсів і політичних зусиль, але альтернатива є ще більш неприємною: після "перемоги" в Україні Путін може вторгнутися в країни Балтії та/або Польщу – країни, які, як відомо, належать до НАТО і ЄС – просто для того, щоб "перевірити" ЄС і НАТО.

Василь Короткий, Відень