19 березня Комісія опублікувала свій звіт за результатами третього річного мандата, в якому задокументувала додаткові грубі порушення та злочини, що систематично скоює Росія в ході її збройної агресії проти України.

Власний кореспондент Укрінформу у Відні обговорив головні висновки звіту та важливі аспекти роботи Комісії з її членкинею, індійською правозахисницею та адвокаткою Вріндою Ґровер. Вона має понад 30 років досвіду в сфері конституційного права та кримінального права, прав жінок і прав людини, є адвокатом у Верховному суді Індії, а також очолює правління Міжнародної служби з прав людини та є засновницею і незалежним експертом Робочої групи з прав людини в Індії та ООН.

НЕСТАЧА ФІНАНСУВАННЯ ТА ВІДСУТНІСТЬ СПІВПРАЦІ З РФ – ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ

- Пані Ґровер, чи могли б ви розповісти докладніше про те, як організована робота Комісії? Зокрема, як координується діяльність між трьома членами Комісії та секретаріатом у Відні, особливо в контексті збору та обробки даних?

- Комісію було створено в березні 2022 року. Наразі вона складається з трьох членів. Голова – Ерік Мьосе, який  в Осло, Норвегія. Іншим членом Комісії є Пабло де Грейф, що працює у Нью-Йорку. Я перебуваю в Нью-Делі, Індія.

Наш Секретаріат розташований у Відні.

Щодо організації роботи, особливо координації між нами, то ми значною мірою покладаємося на онлайн-зустрічі. У нас є чіткий розклад, якого регулярно дотримуємося. Тобто члени Комісії постійно комунікують як між собою, так і зі Секретаріатом.

На початку кожного мандата – а наразі ми завершили вже три – Комісія розробляє стратегію розслідування, яка базується на актуальних питаннях, порушеннях і подіях того часу, а також на нашому мандаті. Ця стратегія потім слугує орієнтиром для Секретаріату та слідчих у процесі збору інформації та доказів.

Після того як стратегію сформовано, слідчі, керуючись нею, виїжджають до необхідних місць, зокрема в Україну, для збору інформації та доказів. Члени Комісії також раніше відвідували Київ та інші міста України.

Однак під час третього мандата через обмежене фінансування ми не мали можливості поїхати до України – ми вирішили, що доцільніше буде спрямувати обмежені ресурси на поїздки слідчих. Слідчі проводять як очні зустрічі, так і дистанційні інтерв'ю з потерпілими та свідками, а також з іншими співрозмовниками, зокрема з представниками громадянського суспільства.

Крім того, ми отримуємо інформацію від української влади. Уся отримана інформація збирається та аналізується. Ми дотримуємося ретельного та скрупульозного процесу верифікації, щоб гарантувати, що отримані дані, докази чи свідчення є достовірними, підтвердженими та автентичними.

Зрештою, ми готуємо та подаємо звіти відповідно до графіка ООН.

- Які найбільші труднощі виникали під час збору доказів та перевірки достовірності джерел?

- Можу виділити два основні виклики.

По-перше, через нестачу фінансування та замороження найму (персоналу) в ООН наша Комісія зазнала значних труднощів. Спочатку наш Секретаріат складався з 24 осіб, але наразі лишилося тільки 13. Якщо у Секретаріаті з’являється вакансія, ми не можемо найняти нову людину на цю посаду. Хоча у нас ще лишаються слідчі та інші співробітники, ми втратили деякі ключові посади, такі як головний слідчий, юридичний радник та експерт із прав дитини.

Але попри те, що склад Секретаріату так різко скоротився й ключові посади вакантні, робота не зупиняється і не втрачає своєї ретельності. Проте обсяг питань, які ми можемо розслідувати, вочевидь, скоротиться, а навантаження на членів Секретаріату значно зросте.

Брак ресурсів також прямо вплинув на нашу здатність здійснювати поїздки. Як я вже згадувала, протягом третього мандата – з березня 2024 до березня 2025 року – ми взагалі не їздили в Україну. І хоча технології дають змогу проводити дистанційні та гібридні зустрічі, також онлайн-наради з українською владою, вони все ж мають свої обмеження.

Іншою серйозною проблемою є відсутність співпраці з боку російської влади. Попри численні звернення, ми не отримали жодної інформації. З початку роботи ми надіслали 31 звернення, багато з яких були запитами на надання інформації.

Нам необхідні як дані, так і доступ до районів, що перебувають під окупацією Російської Федерації в Україні та на території РФ. Наприклад, наші розслідування охоплюють питання катувань та сексуального насильства у місцях утримання під вартою. Проте ми не маємо доступу до цих об’єктів, оскільки Російська Федерація його не надала. Тому навіть якби ми хотіли опрацювати якісь звинувачення російської сторони (оскільки комунікації з ними немає, то такі, що можуть бути в публічному просторі), ми не маємо доступу, і це обмеження далі є.

Я хотіла б ще раз наголосити, що, попри ці труднощі, слідчі далі виконують надзвичайну роботу з перевірки інформації та спілкування з особами після їх повернення: наприклад, із військовополоненими або цивільними, що повернулися з місць тримання під вартою.

Зокрема, у нашому останньому звіті від 19 березня для Ради ООН з прав людини в Женеві ми задокументували інтерв’ю з особами, які дезертирували з російських збройних сил. Тобто є багато інших методів, за допомогою яких ми збираємо докази.

- Одне уточнення щодо фінансових проблем, з якими тепер стикається Комісія. Які перспективи розв’язання цієї кризи? І чи вплинуло на вашу роботу те, що Сполучені Штати вийшли з Ради ООН з прав людини?

- Фінансові труднощі розпочалися ще у 2024 році в Організації Об'єднаних Націй. Вони впливають на всі слідчі органи, місії з установлення фактів і, можливо, на інші аспекти роботи ООН, з якими я не знайома.

Але ми отримуємо фінансування від ООН. Як саме формуються ці бюджети і хто скільки виділяє – це питання до самої Організації Об’єднаних Націй та залучених сторін, які можуть краще відповісти.

ПОПРИ ВІДСУТНІСТЬ СПІВПРАЦІ З БОКУ РФ, РОБОТА ВЕДЕТЬСЯ З ІНШИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

- Ви згадали про відмову Росії співпрацювати з Комісією. На вашу думку, як на практиці можна проводити такі розслідування на окупованих територіях України, але також на території самої Російської Федерації?

- Є практичні перепони, адже ми не маємо доступу до районів, окупованих Російською Федерацією в Україні, а також до територій самої РФ. Тому ми проводимо інтерв’ю з людьми після їхнього повернення. Ми збираємо докази або від їхніх родичів, або безпосередньо під час бесід із самими людьми.

Наприклад, у ході розслідування злочинів насильницьких зникнень ми вивчали численні листи, надіслані міністерством оборони та іншими органами влади РФ родинам, які зверталися із запитами про долю та місцезнаходження своїх близьких.

Отже, попри повну відсутність комунікації та доступу як до інформації, так і до необхідних місць, ми працюємо з іншими доступними джерелами доказів.

- Чи правильно я розумію, що Комісія не має жодних географічних, тематичних чи часових обмежень щодо подій, які вона може розслідувати?

- Так, наш мандат абсолютно чіткий.

Він передбачає розслідування всіх порушень міжнародного права у сфері прав людини, гуманітарного права та інших пов’язаних злочинів у контексті агресії Російської Федерації проти України. Мандат не обмежується тільки територією України. Хоча основний акцент зроблено на контексті повномасштабного вторгнення, він достатньо широкий, щоб охоплювати й аналіз першопричин цього повномасштабного вторгнення.

У своїй роботі ми дуже ретельно дотримуємося принципів незалежності, неупередженості та об’єктивності, що відображається у наших звітах. Ми розслідуємо порушення незалежно від того, яка сторона несе відповідальність. Тому відсутність комунікації з боку Російської Федерації унеможливлює навіть розгляд будь-яких обвинувачень, які могли б бути у російської влади.

Утим, ми залишаємося відданими розслідуванню всіх обвинувачень.

- А як би ви охарактеризували співпрацю з українською стороною?

- Українська сторона демонструє відкритість до співпраці. Ми зустрічалися з її представниками під час наших попередніх візитів і далі підтримуємо онлайн-зв'язок за потреби.

Секретаріат також підтримує тісний контакт, наприклад, з Офісом Генерального прокурора або Офісом Омбудсмана, здійснюючи запити та отримуючи інформацію.

Співпраця в наданні інформації налагоджена.

ЗА НАШИМ ВІСНОВКОМ НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗНИКНЕННЯ Є РЕЗУЛЬТАТОМ НАВМИСНОЇ ПОЛІТИКИ

- Упродовж третього року своєї роботи Комісія задокументувала додаткові грубі порушення прав людини і міжнародного гуманітарного права та беззаперечні докази і свідчення жахливих злочинів, які систематично скоює Росія в ході її збройної агресії проти України. Які знахідки ви вважаєте найважливішими в цьому звіті? 

У нашому звіті для Генасамблеї ООН у жовтні 2024 року ми дійшли висновку, що катування здійснюються в межах узгодженої державної політики та є злочином проти людяності

- У нашому останньому звіті, представленому 19 березня 2025 року під час інтерактивного діалогу в Женеві на засіданні Ради ООН з прав людини, ми дійшли висновку, що насильницькі зникнення як злочини проти людяності були вчинені Російською Федерацією.

Щодо злочину проти людяності у формі насильницького зникнення – наші розслідування показують, що цивільних осіб утримували як у місцях позбавлення волі на окупованих територіях України, так і в установах на території Російської Федерації. Деяких людей утримували місяцями чи навіть роками, а деякі загинули під час примусового зникнення. Під час перебування у місцях утримання жертви зазнавали інших тяжких злочинних дій, зокрема сексуального насильства та катувань.

Міжнародне право зобов’язує владу, яка утримує осіб, інформувати родини про долю та місце перебування затриманих. Однак аналіз 280 листів свідчить про систематичне невиконання цього обов’язку. Сім’ї, які намагаються дізнатися про зниклих родичів, часто отримують стандартні відповіді, які не розкривають ні долі, ні місця перебування затриманих попри поодинокі підтвердження затримання з боку міністерства оборони РФ.

Ця закономірність дала нам змогу зробити висновок, що насильницькі зникнення є результатом навмисної політики, яка позбавляє жертв правового захисту.

Жертвами насильницьких зникнень ставали також військовополонені.

Ще одним важливим висновком є поширене та систематичне застосування катувань. У нашому звіті для Генеральної Асамблеї ООН у жовтні 2024 року ми дійшли висновку, що катування здійснюються в межах узгодженої державної політики та є злочином проти людяності. Наші подальші розслідування підтвердили ці висновки, підтверджуючи, що катування дійсно є злочином проти людяності.

Наші розслідування також показали, що співробітники Федеральної служби безпеки (ФСБ), перебуваючи у місцях утримання, не лише здійснювали найвищий контроль, але й особисто застосовували катування або наказували їх використовувати, особливо під час допитів.

Ці дії часто включали побиття, електрошок та багато інших форм жорстоких фізичних і психологічних страждань. Ми також установили, що зґвалтування та сексуальне насильство застосовуються як форми катувань як до чоловіків, так і до жінок у місцях утримання для покарання, примусу, залякування та отримання інформації.

- Як ви сказали, у цьому звіті йдеться про те, що вчинені російською владою масові й систематичні катування та насильницькі зникнення здійснювалися у рамках скоординованої державної політики. Чи можна вважати цю політику частиною цілеспрямованої стратегії з переслідування та знищення українців як національної спільноти?

- Як ми вже зазначали, у цих місцях утримання здійснюються спроби отримати інформацію, зламати людей, змусити їх до співпраці та покарати.

Отже, у межах нашого мандата та з урахуванням наявних доказів ми робимо певні висновки, які представлені у наших звітах.

Можливо, є й інші аспекти, але в рамках мандата ми формулюємо конкретні висновки.

КОМІСІЯ РОЗСЛІДУЄ І ЗВИНУВАЧЕННЯ В ГЕНОЦИДІ, АЛЕ РОБИТИ ВИСНОВКИ ЗАРАНО

- Стосовно цілеспрямованої кампанії РФ проти українського народу раніше Комісія заявляла, що наразі не встановила, що Росія здійснює геноцид в Україні. Однак, як заявляв голова Ерік Мьосе, Комісія помітила деякі аспекти, що «можуть викликати питання щодо цього злочину». Які саме аспекти привернули увагу Комісії, чи ведеться далі робота у цьому напрямі?

- Як я вже казала, у нас є стратегія розслідування, і ми дотримуємося певних напрямів у розслідуванні. Ви згадали попередній звіт, за 2024 рік, – якщо я правильно пам’ятаю, ми там зазначали, що далі досліджуємо докази.

Комісія вже проводила деякі розслідування щодо звинувачень у геноциді й далі це робить. Наприклад, у попередньому звіті ми вказали, що риторика деяких російських ЗМІ із закликами до масових убивств спричинює особливе занепокоєння.

На цей момент наші докази дають змогу зробити висновки про вчинення злочинів проти людяності, таких як насильницькі зникнення та катування, а також воєнних злочинів: зґвалтування, сексуальне насильство та вбивства поранених солдатів.

Наші висновки ґрунтуються на наявних доказах, і, як вам відомо, третій мандат Комісії завершився, а питання його продовження розглядає Рада ООН з прав людини.

Отже, подальші напрями розслідування залежатимуть від того, куди нас приведуть докази та які нові докази будуть доступні.

І, звісно, як я вже зазначала, ми також стикаємося з певними реальними обмеженнями.

- Але знову ж таки: українські офіційні особи неодноразово заявляли про геноцид, який Росія здійснює в Україні, наполягаючи на саме такій кваліфікації. Зокрема, вони вказували на заклики в російських державних медіа, спрямовані проти українців, заперечення російськими посадовцями самого існування українців як окремої нації, насильницьку депортацію українських дітей до Росії та знищення їхньої ідентичності. І, власне, сама війна РФ:  росіяни вбивають українців лише тому, що ті є українцями і прагнуть мати власну незалежну державу. Як Комісія оцінює ці аргументи та які докази ще потребують збору або перевірки?

- Думаю, нам потрібно зробити чітке визначення: як Комісія з розслідування, що була створена з конкретним мандатом, ми працюємо в межах визначених параметрів, досліджуючи докази та співвідносячи їх із певними правовими режимами.

Ці правові режими включають Римський статут, міжнародне право у сфері прав людини та міжнародне гуманітарне право. Геноцид, як відомо, є частиною Римського статуту.

Щоб зробити висновок, необхідно об’єднати різні елементи доказів. Ми збираємо докази та робимо висновки на основі матеріалів, які перевірили та проаналізували.

Інші органи можуть робити інші висновки, але наші висновки базуються на доказах, які ми збираємо та аналізуємо.

Елементи, які ми вже зібрали, та висновки, до яких ми дійшли, були викладені раніше. Мірою поглиблення нашої роботи можуть з’явитися нові висновки. Однак поточний мандат завершено, і його продовження залежить від рішення Ради з прав людини.

Якщо мандат буде продовжено, розслідування триватимуть відповідно до його положень. Наразі це ті висновки, до яких ми дійшли.

КОМІСІЯ ЗАЙМАЄТЬСЯ РОЗСЛІДУВАННЯМ, А НЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯМ

- Комісія раніше констатувала, що примусове переміщення та депортація українських дітей з окупованих українських територій є воєнним злочином. Як ви оцінюєте перспективи покарання винних у цьому злочині, зокрема головного воєнного злочинця – Путіна, ордер на арешт якого видано Міжнародним кримінальним судом саме за цей злочин?

- Як вам відомо, ми є органом, що проводить розслідування, а не переслідування. Це, великою мірою, належить до компетенції Міжнародного кримінального суду, і ми, звісно, координуємо зусилля та надаємо всі наявні у нас докази, якщо це потрібно, прокурорам – як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Що стосується переслідування когось, то це повністю виходить за межі нашого мандата, і я не буду робити жодних припущень щодо цього.

Стосовно питання депортації дітей та притягнення винних до відповідальності – це залишається ключовою частиною мандата Комісії. Мета наших розслідувань полягає в забезпеченні відповідальності. Це – один із небагатьох способів покласти край цьому циклу безкарності, а відповідальність може бути забезпечена як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Для цього ми збираємо інформацію, проводимо розслідування та координуємо дії з іншими органами. Переслідування за воєнні злочини чи злочини проти людяності належить до компетенції інших інституцій.

- Якщо говорити про перспективу реального покарання винних, багато залежить від того, як зібрані Комісією матеріали будуть використані. За вашим оцінюванням, наскільки вони можуть сприяти майбутнім судовим процесам? Чи є вже випадки, коли зібрані вами докази та свідчення були використані в конкретних справах?

- Ми намагаємося в процесі розслідування, наскільки це можливо, ідентифікувати організації чи осіб, які вчинили будь-які злочини. Ці докази збираються, і, як я вже зазначала, є координація з відповідними інституціями, органами та установами, що можуть потребувати цих доказів. Звісно, вони надаються лише за згодою потерпілих.

Ми дуже ретельно дотримуємося підходу, орієнтованого на жертву, навіть у процесі координації чи надання будь-якої інформації чи доказів. Ця координація відбувається на інституційному рівні.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИН АГРЕСІЇ Є НЕОБХІДНОЮ

- Ви зазначали, що мандат Комісії охоплює також установлення осіб та структур, які несуть відповідальність за вчинені злочини. Чи вдалося Комісії досягти прогресу в цьому напрямі? Можливо, є якийсь закритий звіт з переліком конкретних осіб та структур? Якщо ні, то коли це буде зроблено?

- Отже, є два моменти.

Почнемо з другого: робота буде продовжена лише за умови продовження мандата.

Щодо ідентифікації, ми справді встановлюємо також причетні структури. І це відображено в наших звітах. Наприклад, у звітах протягом третього мандата ми вказали на Федеральну службу безпеки Росії (ФСБ), Федеральну службу виконання покарань (ФСВП) та її спецпідрозділи (СПЕЦНАЗ), а також Слідчий комітет як структури, що відіграють важливу роль у здійсненні катувань у межах скоординованої державної політики.

Тож докази збираються і після їхнього отримання передаються відповідним інституціям, якщо і коли є відповідні запити. Комунікація відбувається на належному рівні.

- Робота Основної групи зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України перебуває на завершальній стадії. Як ви оцінюєте можливість створення такого трибуналу в контексті міжнародного кримінального права? І чи можуть зібрані Комісією докази бути використані цим потенційним спеціальним трибуналом?

- Так, що стосується злочину агресії, Комісія раніше зазначала, що вторгнення Росії в Україну є актом агресії. Це було відзначено у наших попередніх звітах, а також у так званому «conference room paper», представленому Комісією.

Щодо реалістичності реалізації, то, як ми знаємо, наразі нема механізму відповідальності за цей злочин в рамках міжнародного кримінального права. Однак на міжнародному рівні тривають обговорення щодо створення трибуналу. У принципі, Комісія висловлювала думку, що відповідальність за злочин агресії є необхідною.

У плані реалізації це потребуватиме часу та значних ресурсів, зокрема фінансових. Тобто чи не займе це багато часу, і чи означає це, що для притягнення до відповідальності знадобляться роки? Це, звісно, залишається частиною діалогів, що тривають на міжнародному рівні.

- Що стосується продовження мандата Комісії на початку квітня, чи можете ви сказати, коли саме це відбудеться? Які ваші очікування? Чи буде мандат продовжено?

- Резолюція вже була подана, і вона має бути проголосована 47 державами-членами Ради ООН з прав людини. Як я вже згадувала, під час інтерактивного діалогу ми побачили значну підтримку роботи Комісії та продовження її мандата з боку багатьох держав-членів.

Щодо самого продовження, я так розумію, що це має відбутися протягом першого тижня квітня.

- Зрозуміло, що фокус розслідувань Комісії під час нового періоду буде визначатися вже після продовження мандата. Водночас, враховуючи ваш досвід, які напрями й теми для розслідувань вважаєте такими, що заслуговують на подальшу увагу та пріоритетність?

- Як ви правильно зауважили, стратегія розслідування буде визначена після того, як ми отримаємо підтвердження продовження мандата.

Якщо поглянути на три попередні мандати Комісії, то можна побачити певну закономірність у виявлених злочинах. Деякі з них, як-от тортури, насильницькі зникнення, зґвалтування та сексуальне насильство, були ретельно розслідувані, що дало нам змогу ідентифікувати відповідних осіб і визначити елементи, які складають ці злочини.

Однак є ще багато інших порушень, і розроблення нової стратегії розслідування потребуватиме врахування доступних можливостей, ресурсів, питань доступу, а також серйозних порушень і злочинів, що тривають.

Раніше ми займались і розслідуванням атак на енергетичну інфраструктуру та інших різноманітних порушень. Тому наша стратегія розслідування також залежатиме від доступності матеріалів, інформації та доказів серед численних порушень, що відбуваються.

В ОСНОВІ БУДЬ-ЯКОГО МИРНОГО ПРОЦЕСУ МАЄ ЛЕЖАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

- Тепер тривають активні міжнародні зусилля щодо мирного врегулювання війни РФ проти України. Чи може потенційне припинення вогню якось вплинути на подальшу роботу Комісії в разі продовження її мандата?

- Комісія не бере участі в жодному політичному процесі, пов'язаному з припиненням вогню. Наш мандат, відповідальність та сфера діяльності зосереджені на розслідуванні, оскільки необхідно забезпечити відповідальність за злочини та порушення.

Ми вважаємо, що як судова, так і не судова відповідальність є необхідними для підтримки будь-якого мирного процесу.

Отже, якщо мандат буде продовжено, ми продовжимо нашу роботу, оскільки притягнення до відповідальності має лежати в основі будь-якого мирного процесу.

- Ще хотів би поставити вам, можливо, дещо особисте питання. У ході своєї роботи ви стикалися з багатьма злочинами та порушеннями, знайомилися зі свідченнями жертв, бачили руйнування, які спричинила Росія. Що найбільше вас вразило за час роботи в Комісії?

- Думаю, що це – інтерв'ю, які ми проводимо з жертвами та їхніми родинами, точніше, ті труднощі та страждання, які вони пережили: чи то коли член родини зник і ви місяцями або роками чекаєте, а тим часом тривога та невизначеність охоплюють ваше життя; чи розповіді про тортури, яких зазнали люди, і сексуальне насильство та зґвалтування, і не лише щодо жінок, а й чоловіків у місцях утримання. Це вражає на глибокому емоційному рівні.

Ці свідчення справді тривожні, адже вони показують масштаб страждань, які завдаються людям. Наша робота полягає у тому, щоб зрозуміти і проаналізувати ці історії. Тому ми наголошуємо на тому, щоб жертви отримували всі форми підтримки: чи то психологічну допомогу або позасудову відповідальність, разом із відшкодуванням, реабілітацією, а також гарантії неповторення, щоб ті, хто постраждав, отримали хоча б якусь форму справедливості.

- Чи вважаєте ви, що ця війна змінить міжнародне право? Що міжнародна спільнота повинна зробити, щоб забезпечити, щоб такі злочини більше ніколи не повторилися?

- Основна мета міжнародного права – це забезпечення відповідальності. Мандат цієї Комісії зосереджений на відповідальності. Міжнародне право передбачає, що повинна бути відповідальність за всі порушення та злочини, незалежно від юрисдикції.

Ми можемо лише сподіватися, що наша робота, разом із зусиллями інших, забезпечить цю відповідальність. У моєму розумінні, судова відповідальність є ключовою для того, щоб зламати ці цикли безкарності.

І це те, про що ми повинні пам'ятати на всіх етапах цього процесу.

Василь Короткий, Відень

Фото: Nikoleta Haffar, Василь Короткий