Парламентські вибори в Канаді: фактор Трампа

Коли президент США Дональд Трамп публічно натякав на можливість анексії Канади, розв’язував безпрецедентну торговельну війну, відверто ображав тодішнього прем’єра й називав Канаду «наймерзеннішою країною», він, очевидно, намагався змінити керівництво країни й домогтися укладення вигідних для Вашингтона угод. Проте наслідки виявилися протилежними: агресивні дії та зневажливі заяви Трампа не лише згуртували канадців, а й неочікувано посилили позиції Ліберальної партії, яка до того втрачала підтримку.

Ще до старту офіційної виборчої кампанії було очевидно, що саме канадсько-американські відносини стануть її центральною темою. Але згодом це питання остаточно витіснило інші з публічного простору, і саме «фактор Трампа» став вирішальним у визначенні політичного майбутнього країни.

КРАХ ЕПОХИ ТРЮДО

Згідно із чинним законодавством, чергові парламентські вибори в Канаді мали відбутися наприкінці жовтня цього року. Опитування прогнозували впевнену перемогу Консервативної партії, тоді як ліберали Джастіна Трюдо втрачали підтримку з рекордною швидкістю. Їм пророкували навіть не друге, а третє або й четверте місце, і це означало політичний крах після майже десятиліття при владі.

Попри численні заклики однопартійців піти у відставку, Трюдо тримався за лідерство, упевнений, що був здатним ефективно очолювати партію і надалі. Лише після конфлікту з віцепрем'єркою Христею Фріланд на початку року він оголосив, що залишить посаду після обрання нового лідера. Його катастрофічно низький рейтинг переконував у правильності цього рішення.

Саме у цей момент, коли Канада перебувала у своєрідному політичному міжвладді, у США відбулося повернення Дональда Трампа до Білого дому. Новий старий президент одразу ж розпочав агресивну політику щодо Канади, поставивши під сумнів принципи взаємоповаги між сусідами. Утім, замість очікуваного розбрату, у Канаді це спричинило протилежну реакцію – суспільство консолідувалося навколо захисту національного суверенітету.

ЗЛЕТ І ПАДІННЯ КОНСЕРВАТОРІВ

Консервативна партія Канади, яка на той момент лідирувала у рейтингах, у своїй риториці значною мірою наслідувала стиль Дональда Трампа: гучні слогани, поляризація, критика соціального лібералізму, апеляція до «простих людей» та уникнення теми кліматичних змін. Ідеологічні паралелі з Республіканською партією США були очевидними, і це, разом із невдоволенням громадян соціально-економічно ситуацією, давало канадським консерваторам відчутну перевагу.

Проте з моменту, коли Трамп почав відкрито атакувати Канаду, будь-який зв’язок із ним став токсичним. Лідер консерваторів П’єр Полієв, ще донедавна фаворит перегонів, почав стрімко втрачати підтримку. За лічені тижні рейтинг Ліберальної партії, яку все ще формально очолював Трюдо, почав зростати – разом із популярністю самого прем’єра, якого ще недавно списували з рахунків.

Ключовим поворотом стала поява нового лідера лібералів: 59-річного фінансиста і колишнього голови центральних банків Канади та Англії Марка Карні. Він здобув підтримку 85% виборців партії, переконавши їх у власній спроможності протистояти тиску Трампа. Його обрання збіглося з хвилею національного піднесення, яка остаточно змінила хід кампанії.

ЄДИНИЙ КАНАДСЬКИЙ ФРОНТ

Одразу після вступу на посаду Карні ініціював дострокові парламентські вибори, призначивши їх на 28 квітня. Першим політичним кроком нового лідера стала зустріч із главами урядів усіх 13 провінцій та територій. Підсумком було історичне рішення: скасування бар’єрів у внутрішній торгівлі – крок, який раніше роками не вдавалося зробити через конфлікт регіональних інтересів. Втілення цієї обіцянки потенційно розблокує близько 150 мільярдів доларів внутрішнього економічного потенціалу.

Навіть франкомовна провінція Квебек, яка традиційно виступає за розширення автономії і двічі проводила референдуми про відділення, сьогодні виступає за єдність. Основні політичні сили провінції підтримують заходи федерального уряду, спрямовані на захист національних інтересів. Виборці, які зазвичай голосували за сепаратистський Квебецький блок, тепер масово підтримують Ліберальну партію – на знак єдності перед зовнішнім викликом.

КАНАДСЬКА ВІДПОВІДЬ: ДЗЕРКАЛЬНІ ЗАХОДИ

З перших днів торговельної війни уряд Канади задекларував принцип: «дзеркальна відповідь на будь-яке обмеження». США вводять мито на канадське продовольство? Канада запроваджує дзеркальні мита й відмовляється від купівлі американського спиртного. США запроваджують тарифи на канадські автомобілі? Канада – мито на авто зі США. Цей підхід залишився чинним і після зміни прем’єра.

Звісно, регіони по-різному відчувають наслідки тарифного тиску, особливо постраждали Онтаріо (автомобільна промисловість) та Квебек (сталеливарна). Водночас усі прем’єри регіонів підтримують жорстку, але єдину лінію Оттави. На тлі таких подій стратегія опозиційних консерваторів, які раніше апелювали до розколу та популізму, є дедалі менш актуальною. З огляду на це Полієв тепер намагається дистанціюватися від риторики Трампа. «Пане президенте, я дійсно не підтримую лозунг «Зробімо Америку величною знову». Я – за Канаду понад усе. Завжди. Канада завжди була найближчим другом та союзником США, але ми ніколи не станемо 51-м штатом», – написав Полієв, реагуючи на коментарі Трампа стосовно себе. Проте така переорієнтація надто пізня, щоби зупинити падіння довіри.

ФАКТОР ТРАМПА: ВІД РОЗКОЛУ ДО ОБ’ЄДНАННЯ

Агресивна політика Трампа щодо Канади мала ефект політичного каталізатора. Вона об’єднала націю, змінила розстановку сил у парламентських перегонах і змусила країну шукати нових партнерів. Перші офіційні візити прем’єр-міністр Карні здійснив не до Вашингтона, а до Лондона й Парижа. А минулого місяця Канада домовилася з Австралією про модернізацію військових радарів на півночі, водночас розглядаючи можливість відмови від американських F-35 на користь шведських Saab Gripen. «Відносини зі Сполучені Штати Америки вже ніколи не будуть такими, як раніше», – заявила нещодавно глава МЗС Канади Мелані Жолі.

США, які десятиліттями були найближчим партнером Канади, тепер виступають у ролі дестабілізувального чинника. Проте саме це – парадоксально – сприяло формуванню національної ідеї, зміцненню внутрішньої єдності та політичної мобілізації. І водночас зруйнувало шанси Консервативної партії на перемогу.

Максим Наливайко, Оттава

Перше фото: franckreporter