Слів Дональда Трампа треба не лякатися, а перечікувати
Новинний потік у дні Великодня-2025 остаточно позбавив надійних орієнтирів тих, хто слідкує за подіями україно-російської війни. І справа не лише в тому, що ЗМІ, які забувши про свою репутацію і журналістські стандарти, наповнюють цей потік «сенсаціями» від анонімів. Є й цілком офіційні джерела (Кремль – яскравий приклад), але те, про що повідомляють вони, жодного стосунку не має до вирішення реальних проблем. Путінське «перемир’я на 30 годин» наразилося на очікувану і своєчасну відповідь Президента України: ми пропонуємо перемир’я на 30 днів. Звісно, не було ані першого, ані, на жаль, не буде й другого.
Але безсумнівно, що єдиним адресатом обох пропозицій був президент США Дональд Трамп. Як він відреагував? Можна сказати, що ніяк. У публічній сфері, звісно. А що визріває у Вашингтоні насправді, ніхто не знає і моделювати якісь варіанти – справа апріорі невдячна і марна.
Ми ніколи не знаємо, як вчинить Трамп, і це, схоже ніяка не його фірмова «непередбачуваність», а цілком свідома тактика. Трамп каже будь-що про будь-кого і з довільного приводу, а потім легко від того відмовляється. Зважаючи на досі наявний у Сполучених Штатів статус наддержави, владні чинники країн, які ці слова зачіпають (навіть боляче), вимушені пробачати таке президенту США. Соцмережі та ЗМІ можуть обурюватись скільки завгодно, але це сприймається у Білому домі, максимум, як тестування реакції. А потім – виноситься цілком прагматичне рішення. І таке за неповні 100 днів Трампа траплялося вже не раз.
На Світлому тижні на українців чекає чергове випробування нервів і витримки. У Лондоні американці начебто хочуть отримати відповідь України та наших європейських союзників на свій «план врегулювання конфлікту», який передбачає, зокрема, офіційне «визнання російського статусу» окупованого українського Криму. Цим «зливом» від тих же практично відсутніх «джерел», уже спішить нас вразити WSJ. Американський план начебто був конфіденційно переданий Україні під час зустрічі в Парижі минулого тижня.
Тут уже можемо прогнозувати ми. Безальтернативна відмова від визнання Сполученими Штатами російського статусу віджатого в України Криму, була сформульована у декларації держсекретаря Майка Помпео ще у 2018 році, тобто за першого президентства Дональда Трампа. Як у Білому домі збираються скасовувати цей документ? Чи там хочуть замість того примусити Україну визнати це кричуще порушення чинного міжнародного права? Але ж це означало б ні що інше, як винагородження Росії за її злочини – те, що принципово заперечують усі відповідальні політики у світі.
Тож почекаємо, що принесе зустріч в Лондоні. Але щось нам підказує, що йдеться про черговий «замір реакції». Трамп у своєму дусі заявив, що уже на цьому тижні є «хороші шанси» для припинення війни. А перед тим і він, і його люди говорили, що США втрачають терпіння і готові перемкнутися на інше, у них, мовляв, є важливіші справи. Тож те, що прозвучить із Білого дому через тиждень цілком ймовірно буде щось нове. Але справжнє рішення – буде трохи пізніше.
Тож перший урок, який за таких обставин мають, нарешті, засвоїти українці: не поспішаймо перейматися. А в якості «національного» прикладу – прекрасно слугує ситуація з начебто відмовою Трампа не те що передавати Україні ЗРК Patriot, а навіть продати їх.
Повідомлення ЗМІ, зокрема німецького таблоїда Bild, про нібито відмову Трампа продавати Україні Patriot, викликали прогнозовану реакцію. Хоча офіційних підтверджень чи конкретних переговорів щодо купівлі ЗРК наразі не було, ця інформація з'явилася на тлі публічної заяви Володимира Зеленського про готовність України "купити у США 10 систем Patriot за 15 мільярдів" та досить своєрідної відповіді Трампа, який прокоментував це з певним докором: "Зеленський завжди хоче придбати ракети… Слухайте, не можна починати війну проти когось, хто у 20 разів переважає тебе, а потім сподіватися, що люди дадуть тобі ракети".
Ця заява багатьма була сприйнята як спроба знову поставити під сумнів право України на захист та знову звинуватити жертву агресії в розв'язанні війни. Втім, невдовзі, під час зустрічі з прем'єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні, Трамп уже скоригував свою риторику, заперечивши, що не покладає відповідальність за війну на Зеленського. Проте, питання продажу Patriot так і залишилося в підвішеному стані. Але будьте певні, якщо дійде до конкретної, забезпеченої фінансами пропозиції, то ще не народився той «Трамп», який відмовиться від такої купи грошей. І навіть, якщо президентові США дуже не захочеться засмучувати Путіна, американські акули збройового бізнесу підкажуть йому єдине правильне рішення.
Подібної позиції дотримуються і наші експерти.
Трамп, Patriot та Україна: за лаштунками суперечливих заяв
Хоча дипломат Вадим Трюхан і вважає інформацію про те, що "Дональд Трамп нібито відмовився надати Україні системи Patriot, — без перебільшення шокуючою", адже, за його словами, "про системи, які захищають українські міста від ракетного терору", він бачить очевидну суперечність між публічними заявами та діями.
"З іншого боку, є деталь, яка дещо пом’якшує цю позицію: Трамп продовжив санкції проти Росії", – говорить дипломат. І складається враження, що Трамп свідомо чи несвідомо грає у власну роздвоєність. Сьогодні він за мир, завтра — за ізоляціонізм, післязавтра — за санкції, а потім — проти постачання навіть оборонної зброї".
Політолог Ігор Рейтерович пояснює заяви Трампа його специфічним сприйняттям війни. "Мені здається, що Трамп просто не дивиться на ситуацію як на війну між агресором і жертвою ", – говорить політолог. У його уявленні, це "радше конфлікт, де він може зіграти роль «нейтрального» посередника. А посередник, за його логікою, має бути рівновіддаленим". Рейтерович нагадує, що Трамп "завжди вважав Україну слабшою стороною", і це сприйняття, на думку експерта, "у його свідомості трансформувалося у звинувачення: мовляв, якщо ви слабкі, то це ваша відповідальність не допустити війни. Ігноруючи очевидне — що навіть жертва, яка робить усе можливе, аби уникнути ескалації, не застрахована від нападу".
Політолог також звертає увагу на імпульсивність Трампа: його настрій "змінюється по кілька разів на день — це помічають навіть американські журналісти", і він "здатен різко розвернутись на 90, 180, а то й на всі 360 градусів — тобто повернутися до тієї ж точки, з якої починав". Тож пан Рейтерович не виключає, що "в якийсь момент — коли світові події тиснутимуть з усіх боків — Трамп може різко «перевернутися» і стати рішучим союзником України".
Військовий експерт Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network настроєний жорсткіше, він спростовує аргумент, що США нібито не мають достатньо комплексів ЗРК Patriot. "Точна кількість — засекречена інформація, але ми знаємо напевно: таких систем у США — десятки". (Якщо не сотні. – Ред) Patriot є "стандартним елементом протиповітряної оборони американської армії... Іншими словами, комплексів достатньо, щоб виділити хоча б 10–15 для України — якщо є політична воля". Отже, Самусь бачить у ситуації з Patriot інструмент тиску: "І саме ця наша вразливість — критичний дефіцит ППО — використовується, ймовірно, як важіль у неформальних переговорах між представниками США та РФ".
"Це суперечить не тільки міжнародному праву, а й базовим етичним засадам, на яких тримається цивілізований світ. Якщо ми поступаємося принципами заради "миру", в якому панує безкарність — то це не мир, це деградація».
…Втім, як говорив знаменитий британський прем’єр, сер Вінстон Черчилль: американці завжди приймають правильне рішення. Але після того перепробують всю решту – неправильних. Перепрошуємо, але хто такий Дональд Трамп, щоб порушити аксіому людини, яка перемогла Гітлера?
Мирослав Ліскович. Київ
