«Тримайте Україну у ваших сюжетах, у ваших репортажах, у ваших серцях...»
«Дякуємо тобі, дорогий Сергію. Ти мій друг і колега з Національної спілки журналістів України. Ми маємо чітке послання для тебе та твоїх колег від нашого Конгресу: ми з вами і ми продовжуватимемо вас підтримувати. Я знаю, як складно тобі сидіти тут, хвилюючись за свою родину та друзів у Києві, який зараз під атакою. Дякую тобі за те, що приїхав, і за твою важливу та невтомну роботу, Сергію!» – ці слова голови Данської спілки журналістів Тіне Йогансен у її промові зворушили мене до глибини душі.
Делегати Конгресу Dansk Journalistforbund - Medier & Kommunikation підвелися й аплодували стоячи на початку засідання на знак солідарності з українськими журналістами. Зал був переповнений – Конгрес зібрав близько трьох сотень журналістів, делегатів від усіх медіа Данії. Це сильне відчуття підтримки і співпереживання від твоїх колегм з іншої країни.
У своїй промові Tine Johansen говорила про виклики сучасної журналістики — скорочення в медіа, економічну кризу, нові технології... Але її ключове послання: потреба в незалежній журналістиці та достовірній комунікації ніколи ще не була більшою. У світі, де технологічні платформи переповнені дезінформацією, пропагандою та сфабрикованими "істинами", людям потрібні ті, хто наводить лад в інформаційному забрудненні та безладі.
У своєму виступі я не міг не розповісти історію Анатолія Білоножка, редактора "Миколаївських новин", який працює в нелюдських умовах. Їхня редакція фактично знищена, вікна забиті дерев'яними плитами, працювати там неможливо. Але найстрашніше – Миколаїв уже три роки живе без питної води! "Замість роботи над новинами, ми годинами шукаємо питну воду і возимо її додому. Солона вода з крану руйнує труби і сантехніку, крани доводиться міняти щороку", – розповів мені Анатолій. Але попри все це, його редакція не пропустила жодного випуску газети цього року! От що значить справжня відданість професії.
Для мене було критично важливо назвати якомога більше прізвищ наших колег. Це і полонені журналісти – Ірина Левченко, Дмитро Хилюк, Ірина Данилович, Владислав Єсипенко та десятки інших, яких утримує Росія. І поранені під час роботи – Ольга Звонарьова, що постраждала під час повторного ракетного удару в Запоріжжі, Ольга Ковальова з осколковими пораненнями, Ірина Дмитрієва, чий будинок був пошкоджений російським дроном.
Але також хотілося розповісти і про редакторів прифронтових газет — справжніх героїв нашого часу: Анатолій Жупина з Херсона, який відновив "Новий день" у щойно звільненому місті, Пасюга Олексій з Сумщини, Василь Мирошник і Grygorenko Kostyantyn з Харківщини, Татьяна Великая та Світлана Карпенко із Запоріжжя... Кожен з них долає неймовірні труднощі, щоб доставити правдиву інформацію людям.
Місяць тому я сам їздив із Світланою Карпенко, редакторкою "Трудової слави", до прифронтового Оріхова, що всього за 4 кілометри від передової. Ми везли свіжий номер газети разом із хлібом, який доставляли хоробрі запорізькі рятувальники. Треба було бачити, як світилися обличчя людей, коли вони отримували і хліб, і газету – наче два різні види поживи: для тіла і для розуму.
Нині я вручив Данській спілці журналістів Спеціальну Почесну відзнаку Національної спілки журналістів України. А також подарував данським друзям прапор України з підписами журналістів із Запоріжжя, Дніпра та Києва. Мої колеги спеціально підписали його з нагоди Конгресу данських колег. Цей прапор – символ нашої вдячності та нашої спільної боротьби за цінності вільної журналістики.
Безмежно вдячний данським колегам за підтримку. Завдяки їхнім пожертвам ми надали екстрену допомогу понад 80 українським медійникам, а в березні та квітні змогли продовжити роботу Центрів журналістської солідарності, коли припинилося фінансування ЮНЕСКО.
У своєму виступі я звернувся до данських журналістів із щирим проханням: "Тримайте Україну у ваших сюжетах, у ваших репортажах, у ваших серцях! Не дайте світу забути про наші страждання та нашу боротьбу. Ваша підтримка сьогодні робить нас сильнішими завтра". Бо коли російська пропаганда постійно працює, нам життєво необхідна увага вільних медіа.
Ми разом, ми тримаємось! Бо журналісти важливі!
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) European Federation of Journalists - EFJ
Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України
Автор заглавного фото - Kristoffer Juel Poulsen
реклама