Вибори у Канаді: новий курс, яким вестиме старий уряд лібералів
Позачергові парламентські вибори у Канаді завершилися перемогою Ліберальної партії, яка хоча й не здобула більшості в парламенті, усе ж отримала достатньо місць, щоб претендувати на формування уряду меншості. Це означає, що лібералам знадобиться підтримка інших партій для ухвалення законів. Консервативна партія, якій ще кілька місяців тому прогнозували перемогу, посіла друге місце. До цього хоч і не ідеального, але все ж переможного результату Ліберальну партію привів політичний новачок Марк Карні, який очолив її лише минулого місяця на тлі рекордно низьких рейтингів.
Активність виборців підтвердила високу суспільну зацікавленість у результатах кампанії: лише за чотири дні попереднього голосування своїм правом скористалися понад 7 млн громадян – на 25% більше, ніж на попередніх виборах. Загальна явка за підсумками голосування також була вищою, ніж у попередні роки.
ВИБОРИ ІМЕНІ ТРАМПА
Невдовзі після оголошення дострокових виборів Марк Карні заявив: «Ми постали перед найбільшою кризою нашого життя». Згодом він назвав ці вибори «найважливішими у нашому житті» – фраза, яку далі постійно повторював у публічних виступах.
І справді, під час цієї кампанії національна дискусія торкнулася фундаментальних питань: суверенітету, ідентичності, зовнішньополітичного вектора розвитку, переліку стратегічних союзників. Ініціатором багатьох із цих дискусій, як не парадоксально, став не канадський політик, а президент США Дональд Трамп. Від провокативних заяв про анексію Канади до торговельної війни й підриву міжнародного порядку Трамп мимоволі став головним подразником виборчої кампанії у сусідній країні.
Лідери канадських партій вели агітацію довкола питання «хто краще захистить національні інтереси перед непередбачуваним сусідом». Результати голосування продемонстрували, що виборці найбільше довірилися Маркові Карні.
БИТВА ДОСВІДУ Й ЕМОЦІЙ
Виборче протистояння виявило глибокі світоглядні розбіжності між основними кандидатами.
Марк Карні, досвідчений технократ, акцентував на своєму досвіді керування Національним банком Канади під час кризи 2008 року та Банком Англії у період Брекзіту. На цьому тлі П’єр Полієв – кар'єрний політик, який 20 років працював у парламенті, – був менш переконливою кандидатурою.
Усвідомлюючи це, Полієв зробив гаслом своєї кампанії слово «зміна», наполегливо порівнюючи Карні з непопулярним Джастіном Трюдо та звинувачуючи його у відсутності реальних реформ. «Я – абсолютно інша людина, ніж Джастін Трюдо», – відповідав Карні під час теледебатів, наголошуючи на своєму професійному досвіді й інших пріоритетах.
Полієв готувався протистояти на виборах саме Трюдо, використовуючи його слабкі сторони й ефективно поширюючи власні наративи в соцмережах. Утім, раптова відставка Трюдо й поява на чолі лібералів Карні змінила розклади. Полієв за інерцією далі атакував попередню владу, хоча на політичній сцені вже зʼявилися інші гравці.
Яскравим прикладом цього є податок на викиди вуглецю: консерватори обіцяли його скасувати в разі перемоги, однак Карні випередив їх, анулювавши податок першим своїм указом.
Попри спільне розуміння серйозності кризи у країні, Карні та Полієв бачили її причини по-різному: для Карні джерело проблем – агресивна політика США, для Полієва – десятиліття ліберального урядування. Нездатність Полієва оперативно переорієнтувати свою кампанію на нову політичну реальність призвела до стрімкого падіння популярності його партії.
ЩО ЧЕКАЄ КОНКУРЕНТІВ?
Хоча традиційно до федерального парламенту Канади проходять п’ять партій, цього разу вибори стали фактично двопартійними. Ліберали й консерватори поділили країну, залишивши іншим партіям тільки три десятки з 343 округів.
Одним із чинників, що призвели до такого результату, стало «стратегічне голосування»: громадяни віддавали перевагу тим партіям, які мали більше шансів перемогти, навіть якщо це були не їхні перші симпатії.
За результатами виборів про свою відставку вже оголосив глава Нової демократичної партії Джагміт Сінгх. Нові демократи на цих виборах показали вдвічі гірший результат, ніж на минулих, і навіть втратили «офіційний» парламентський статус, що матиме значний вплив на їх державне фінансування. Сам Сінгх програв конкуренту з Ліберальної партії у своєму окрузі, тож більше не лише не очолюватиме партію, а й не матиме місця у парламенті.
Водночас його партія, як би це парадоксально не було, має високі шанси увійти до правлячої коаліції, надавши лібералам необхідні їм для формування більшості голоси. Отже, вибори майже не змінили розклад сил у парламенті, адже саме коаліція Ліберальної та Нової демократичної партій підтримувала роботу уряду протягом минулих чотирьох років. Проте саме її розпад спровокував дострокові вибори.
Вибори поставили у скрутне становище і П’єра Полієва. Хоча його партія збільшила кількість мандатів, усе ж вона не змогла обійти лібералів і залишилася в опозиції. Болючого удару зазнав і сам Полієв: він програв вибори у своєму окрузі, втративши місце в парламенті, яке обіймав два десятиліття. Попри це, він пообіцяв не складати зі себе повноваження глави партії, але відсутність депутатського мандата суттєво ускладнить йому виконання цієї роботи.
КУРС КАРНІ: ЕКОНОМІКА Й БЕЗПЕКА
Успіх Ліберальної партії означає продовження чинної внутрішньої та зовнішньої політики Канади, але з урахуванням певних змін.
Карні пообіцяв зосередитися на перетворенні Канади на найпотужнішу економіку серед країн G7. Ключовим інструментом він бачить скасування внутрішніх торговельних бар'єрів, що має стимулювати внутрішній ринок і створити високооплачувані робочі місця. З огляду на кризу у відносинах із США, диверсифікація зовнішньої торгівлі теж стає пріоритетом.
У сфері безпеки Карні заявив про намір довести оборонні витрати до 2% ВВП і посилити військову співпрацю з європейськими та азійськими союзниками. Уже оголошено спільний із Австралією проєкт модернізації північних радарів та плани на альтернативні закупівлі винищувачів замість американських F-35.
У внутрішній політиці Карні, на відміну від Джастіна Трюдо, виступає за обмеження державних витрат, хоч і без планів на швидке скорочення державного боргу, який суттєво зріс за попередні роки.
КАНАДА Й НАДАЛІ З УКРАЇНОЮ
На тлі змін у політичному ландшафті Канада зберігає тяглість зовнішньої політики у питанні підтримки України.
Ліберальна партія, за результатами опитування Конгресу українців Канади, чітко підтвердила готовність продовжувати військову, фінансову та гуманітарну допомогу Україні – незалежно від позиції США. Публічні заяви Марка Карні й висока громадська підтримка цього курсу дають підстави вважати, що суттєвих змін не буде. Власне, стосовно важливості підтримки України у Канаді панує усепартійний консенсус, тому нашій дружбі нічого не загрожує.
Звісно, Україні знадобиться певний час для налагодження особистих контактів із новими міністрами, але спадкоємність влади у Канаді цьому сприятиме. Тим паче, що цього року Канада головує у G7 і вже у червні прийматиме лідерський саміт, на який запрошено й Президента України.
Офіційні підсумки ще не оголошені, остаточні підрахунки тривають, але головний висновок уже можна зробити. Хоча ці вибори не принесли докорінних політичних змін, вони стали рідкісним прикладом того, як виборці в умовах глобальної кризи зробили ставку не на гучні обіцянки чи популізм, а на компетентність і досвід. Уряд меншості – це не «чиста перемога», але чіткий мандат на дії. Тепер усе залежатиме від здатності Карні переконувати не лише виборців, а й парламентських партнерів.
Максим Наливайко, Оттава
Перше фото: Shutterstock
